Донор для небіжчика

22
18
20
22
24
26
28
30

Він був цифрою, словом… голосом скептика, навіть циніка, але часто ставав Його совістю; він заявляв на повен голос те, що вважав правдою, коли сукупність інших Граней і навіть найширше Я опускалися до самообману… він ставав гиркою на іншому кінці Гойдалки.

Він був лише «гвинтиком» у гігантському, майже нескінченному всесвіті Його свідомості, але, траплялося, ховав власні секрети.

Він був тим, кого Я та інші називали — Незалежний Експерт…

…Вірус породив катастрофу, що знищила безліч Граней, а з їхніх решток створив «машину», пожирача-мерця. Вона поглинала й підкоряла інших, — тепер їй по-рабському слугували навіть Грані Уяви і Логіки; перша обдарувала її особливим «голосом», друга — подобою розуму.

Незалежний Експерт був єдиною Гранню, яку «машина» не могла знищити, розчинити в собі. Але вона здатна була витиснути його за межі доступного для огляду свідомості щирого Я; з кожним днем Експерт слабшав усе більше і вже відчував початок свого падіння в Ніщо…

«Машина» не мала якостей особистості, зате була хитра — її зброєю ставали інстинкти самозбереження, поглинені разом із деякими Гранями — вона зуміла підірвати довіру Я до нього (як це сталося у сні про Лізу; «машина» на той момент була вже досить сильною, щоб використовувати найуразливіше місце Експерта — процес його аналізу Грунтувався винятково на непрямій інформації, тому найчастіше він виявлявся не здатний відрізняти уяву від сновидіння); якось по-своєму «машина» розуміла, що Експерт — це остання перешкода на її шляху до повного контролю над щирим Я, і використовувала всі можливості, щоб остаточно зруйнувати всю його зв"язку з іншими Гранями, які ще перебували за межами її впливу, але перш за все — зі щирим Я.

І їй це вже майже вдалося. Ще трошки…

Але хоч би як далеко це все зайшло, сама природа Незалежного Експерта не дозволяла йому здаватися. Та ж природа допомагала йому заповнювати собою втрату граней, звернених на службу «машині».

Він спробував донести до щирого Я, майже приспаного, майже безвладного — реальний стан речей — образ механічного чудовиська, мертвої, позбавленої дійсного свідомості. Він використовував обхідні шляхи, щоб його «голос», який утратив довіру Я, не був упізнаний.

Однак це не дало результату.

Він змушений шукати інших шляхів, поки «машина» ще не настільки сильна, щоб викинути його геть за межі доступного для огляду свідомості. Він має спробувати знайти вихід, розбудити сьогодення Я.

Але що залишалось у нього в запасі?

Незалежний Експерт не був відособленою частиною розуму (хоча багато в чому був досить самостійним), і все-таки мав здатність зауважувати те, що інші залишали поза увагою, чи пам"ятати те, що інші забували чи їх змушували забути. Наприклад, він знав: коли Герман, залишивши свій Притулок, подався до Лозинського цієї ночі, хтось за ним якийсь час спостерігав.

Що ж стосувалося пам’яті, Експерт був єдиним з усіх, хто справді пам"ятав, що відбулося влітку 1980 року у фотосалоні, що побачив дванадцятирічний Герман в об"єктиві.

Це знання — його остання зброя проти «машини», єдиний засіб, що залишився, щоб розбудити сьогоднішнє Я. Тільки Воно здатне перемогти вірус, застукавши його зненацька…

Продовження розділу «Лозинський»

Нарешті у квартирі Лозинського включилося світло. Герман почав злазити з дерева.

* * *

— Я прийшов тебе вбити, Добрий Лікарю!..

«Ого, — подумав Лозинський, дивлячись на істоту, що стояла перед ним. — Якщо ця тварина заявить, що втекла з пекельного хору, все остаточно стане на своє місце — я збожеволів…»

Герман у той час думав, що події могли скластися зовсім по-іншому, якби він випадково не зачепив книгу, що лежала на тумбочці. Реакція Лозинського викликала в нього цікавість. Він навіть захопився витримкою хірурга — зараз на обличчі лікаря відбивалося швидше здивування, ніж панічний страх.