— Якщо залишиш великі шматки, Старлінг, то вони не вберуть у себе приправу так, як дрібніші, — уже вкотре пояснила Мепп, а тоді взяла ножа й рубонула ним курячу спинку з такою силою, що до фартуха прилипли кістяні скалки. — Ось. Отак. Ти що таке робиш, шиї викидаєш? Ану поверни цю красу на місце.
І за хвилину:
— Я сьогодні була на пошті. Відправляла мамі взуття, — сказала Арделія.
— Я теж ходила на пошту, могла б прихопити.
— Ти нічого не чула на пошті?
— Нє-а.
Мепп кивнула, геть не здивувавшись.
— Мені тут барабан настукав, що твою пошту передивляються.
— Хто?
— Секретна директива від поштового інспектора. Ти цього не знала, еге ж?
— Ні.
— То дізнайся про це якимось іншим чином, щоб не підставляти мого друзяку з пошти.
— Окей, — Старлінг на мить відклала ніж. — Господи, Арделіє.
Вона пригадала, як стояла біля поштового віконця, купляла марки й геть нічого не могла прочитати на кам’яних обличчях заклопотаних поштарів, більшість із яких були афроамериканцями, а декотрих вона навіть знала особисто. Очевидно, хтось хотів їй допомогти й неабияк ризикував, бо за таке можна отримати кримінальне покарання і позбутися пенсії. Очевидно, хтось із них довіряв Арделії більше, ніж Старлінг. Разом із неспокоєм Старлінг відчула спалах радості, що афроамериканська гаряча спільнота зробила їй таку послугу. Може, у такий спосіб вони визнали, що Старлінг застрелила Евелду Драмґо з метою самозахисту.
— А тепер візьми оту зелену цибулю, потовчи її руків’ям ножа й передай мені. Товчи повністю, разом із зеленими стеблинами, — сказала Арделія.
Покінчивши з попередньою обробкою продуктів, Старлінг вимила руки, перейшла в бездоганний порядок вітальні Арделії та сіла. Арделія прийшла за хвилину, витираючи руки кухонним рушником.
— Що це, бляха, за херня? — спитала Арделія.
Подруги мали звичку лаятися від душі, перш ніж перейти до дійсно зловісних тем — так у середні віки насвистували для хоробрості, проходячи повз цвинтар.
— Та хай мені чорт, якщо я знаю, — відповіла Старлінг. — Який сучий син риється в моїй пошті — от про що я хотіла б довідатись.
— Мої люди змогли простежити наказ тільки до офісу поштового інспектора.