– Ти вже кілька разів повторюєш, наче папуга, чиїсь слова. Не ти придумав, що мені не можна виходити з номера, правда? Ну, ось. Ти ж усе розумієш, усіх знаєш. Дзвони, кому треба. Хай сюди їдуть, раз уже мені на вулицю зась.
Бармен крутив у руці до блиску витертий кухоль.
– Не розумію.
– Пана Ярмолюка мені треба, так ясніше? – Чотар почав дратуватися. – Може, ти не знаєш прізвища начальника вашої поліції?
– Знаю.
– Коли так, чекатиму он там, – Вадим показав ковінькою на вільний столик недалеко від входу. – І пригощай за рахунок закладу. Мені сподобалось, а ти сам щойно запропонував. Я тебе за язика не тягнув.
Не чекаючи відповіді, Чотар закульгав на вибране місце. Бармен поставив келих на місце, узяв телефон, повернувся спиною. Щойно притулив слухавку до вуха, озирнувся й вийшов з-за шинквасу, зникнувши в задніх дверях. Повернувся хвилин за п’ять, зиркнув на Вадима, поклав телефон під стійку. Ще за десять хвилин підійшов, поставив перед Чотарем чарку, по вінця наповнену коньяком. Не зронив і пари з вуст, залишив прикрого клієнта з напоєм сам на сам.
Чотар смакував коньяк, поглядаючи на годинник.
По нього прийшли за десять десята.
– Смачного, – побажав худий кирпатий Жора, умощуючись навпроти. – Хулі буянимо, командире?
– Я сиджу тихо й спокійно, – Вадим пригубив коньяк.
– Ага. Людей тут залякав.
– Його? – Чотар кивнув через плече в бік бару. – Цей сам кого хоч налякає. Він один такий нахабний, чи в Шацьку кожен, хто наливає людям алкоголь, працює на поліцію?
– Ти чогось хотів. Кажи – або я поїхав.
– Отже, потривожив.
– Слухай, ти, – Жора нахилився через стіл. – Тобі вже показали сьогодні твоє місце. Вимкни героя, тобі його вже зарахували. Визнай поразку, роби, як сказали, завтра спокійно їдь додому. Ми навіть проведемо, аби дорогою з вами обома нічого не сталося.
– Тепер ти мене слухай, – Чотар допив, так само подався вперед. – Або хай твій шеф піднімає сраку і їде сюди, до мене на розмову, або вези мене до нього.
– Забагато береш на себе, не здається?
– Ні. Маю до пана Ярмолюка пропозицію, від якої він не відмовиться.
– Просто як у кіно говориш.
ebooksa