– Місце ідеальне, сам же бачив. Туди ніхто не поткнеться, потреби нема. Усе?
– Не все. Головне попереду. Сьогодні ти сполошився, Саво. Чесно визнай – моя поява плюс моє розкриття прискорили процес і поміняли твої плани.
Ярмолюк знову сплюнув.
– Нехай так. І?
– Розумний, та не дуже. Думаєш, поки машина запрацює, поки начальство погодить між собою всі пункти, швиденько забереш вантаж і доправиш, куди треба. Наввипередки побігаєш. Саме тому дав мені час до ранку. Бо завтра вранці твоя оборудка вже прокрутиться, сліди заметеш, колегам доведеться починати з нуля.
– Об мене, Чотарю, зуби ламали всі.
– Та зрозуміло, Саво, зрозуміло. Тільки цього разу є нюанс: справа дуже серйозна. Накрити треба не лише тебе. Важливіше припинити великий міжнародний трафік. Задіяні поляки, навіть білорусів підтягнули. Київ уже готується рапортувати про успіх операції.
– До чого ти це все говориш?
Чотар наблизився впритул, товариськи, навіть із певною ніжністю поплескав Ярмолюка по плечу.
– Самовпевнений дуже ти. Неляканий. Тобі й твоїм людям дозволять узяти вантаж у тому доті. Потім візьмуть на польському кордоні всіх учасників. Знаю, бо тип, через якого пішла інформація про мене, давненько працює в Шацьку під прикриттям.
– Я не знаю, через кого…
– Дізнатися просто, – Чотар не дав договорити. – Ясно, пройшло через треті або навіть четверті руки. Хтось десь проколовся, буває. Тому операція перейшла в активну фазу. На волі тобі і твоїй банді гуляти щонайбільше до ранку. Чи коли там запланована передача крізь вікно на польському кордоні.
– Брешеш.
– Навіщо?
– Поняття не маю. Зливаєш поліцейську операцію. Тебе ж самого вирахують.
– За мене не журися, – Чотар вимучив посмішку. – Кажу ж, маю власний інтерес. Пенсія замала, ти правий.
– Ясно. Торгуєшся.
– Еге. Тільки гроші – то таке. Коли все пройде гладенько, сам вирішуй, яким буде мій гонорар. Важливіше зараз – Яна.
– Далася тобі дівка… Родичка?
– Не має значення. Умова така: я влаштовую так, що ти й твої люди проскакують повз усі засідки. У мене є людина, котра проведе через кордон.
ebooksa