– Ага. Тільки у нас тут не кіно. Не влаштуєш зустріч просто зараз – пошкодуєш. Бо Ярмолюк дізнається, що це саме ти всіх підвів. Рахунок виставить. Тобі воно треба?
Чоловіки їли один одного поглядами.
– Поясни, – вичавив нарешті Жора. – Інакше нічого не буде. Сава зараз дуже зайнятий.
– Навіть знаю чим. Хоче врятувати свою оборудку – хай зустрічається зі мною. Так і перекажи.
Кирпатий відкинувся на спинку стільця, показав на порожню чарку.
– Ти не напився часом?
– Гляди, аби ви всі нині з горя напилися. Годинник не цокає, Жоро.
Той неквапом підвівся. Для чогось обмацав поглядом присутніх, котрі не звертали на нього жодної уваги. Затримався на бармені. Той втягнув голову в плечі.
– Сиди тут, – кинув Вадимові.
– Куди ж мені звідси подітися, – театрально зітхнув Чотар. Кирпатий вийшов у сутінки, котрі вже встигли загуснути до справжньої ночі. Коньяк подіяв, посиливши кураж. Вадим дотепер припустити не міг, що знову доведеться згадати колишню службу, від якої тривалий час намагався відхреститися. Забути не вийде, але повертатися до старого не збирався.
І Ольга зі своєю зниклою донькою тут ні до чого.
Жора повернувся, став у дверях, підкликав жестом. За інших обставин Чотар сприйняв би це за знущання, вияв неповаги чи нахабство і реагував би відповідно. Натомість дозволив собі стриматися, підкоритися й виконати наказ, вийшовши на вулицю. Так само мовчки кирпатий вказав на знайомий седан, припаркований у дворі. За кермом сидів один із бійців, котрі блокували їх удень. Вадим хотів сісти назад, та Жора прочинив передні дверцята, буркнувши:
– За спину тебе не пущу.
– Правильно робиш, – реготнув Чотар. – Ти мене взагалі стережися. Служив в армії?
– До чого тут…
– До всього. Примовка в прапорщиків є: я коли нормальний, а коли без жалю. Чув?
– Сиди мовчки. Розійшовся.
6
Їхали недовго.
Чотар припустив – завезуть у міську поліцейську управу. Навіть побачив будівлю, коли завернули на якусь вулицю. Та седан проїхав повз, покружляв ще трохи, і вони опинилися на околиці. У темряві попереду білів пікап. Вадим вибрався назовні, не чекаючи наказу, міцніше сперся на ковіньку.
ebooksa