Вона зітхнула і промовила:
— А все ж мені треба піти.
— Куди? Чого? — запально заперечив Готовцев. — Я не бачу в цьому ніякої необхідності. Та мені Степан голову відірве, якщо з вами щось трапиться.
— Нічого зі мною не трапиться, — заспокоїла його розвідниця. — Документи в мене в порядку, і я вільний птах.
Готовцев здивовано знизав плечима, задумався і, прийшовши, видно, до якоїсь думки, сказав:
— Не будемо сперечатися, сестричко. Зараз я вас нікуди не пущу. В цьому можете не сумніватися, а якщо вам так уже треба вийти за місто, то ви це зробите вранці. Отак. — І він ляснув рукою по своєму коліну. — Вам далеко йти, якщо не секрет?
Туманова подумала, що нічого страшного не буде в тому, якщо вона відповість на запитання правильно. І відповіла:
— Шість кілометрів.
Готовцев задумався, щось міркуючи і посмикуючи себе за край вуха.
— В якому напрямку?
— На Оршу.
— Прекрасно. Все зробимо як слід. Вранці я поїду на ферму по молоко і прихоплю вас. Висаджу, на шостому кілометрі чи там, де ви скажете, а по дорозі назад заберу вас. Матимете годину. Вистачить?
— Мабуть, — невпевнено відповіла дівчина.
Цей варіант був ніби компромісом і підходив їй. Вранці вона зв"яжеться з армійським центром і поінформує про все Бакланова.
— Домовились, — підсумував Готовцев і посміхнувся. — І вовки ситі, і вівці цілі. Старшого брата завжди треба слухатися. Відпочиватимете тут. Зачиніться зсередини і спіть на здоров"я! Сторожа я попереджу, а господареві поясню, що ви посварилися з моєю жінкою і додому йти не хочете.
— А він як, ваш господар, зговірливий? — поцікавилася Туманова, вже зовсім вирішивши послухатися поради Готовцева.
— Він дивак страшенний, — пояснив Готовцев. — З ним можна домовитися про що завгодно. Та хіба в цьому справа… Іноді задумаєшся, і так важко стане на серці, що завжди хочеться…
— Чого б це?
— Ну, як вам сказати… Степан вимагає, я виконую. Розумію, що й Степан не для себе старається… Заводжу дружбу з ось такими, як Ціглер, та і ще з деякими відвідувачами. Іноді й випити доводиться, а то ще й Радянську владу вилаяти…
Розвідниця засміялася: «Чиста душа цей Готовцев!»
ebooksa