Гіркий дим. Міст

— Куди ти?

Максим притишив ходу, і чоловік повернув за ріг.

Рутковський подумав, що, певно, він помилився: встиг на якусь мить побачити профіль незнайомця. Але відчуття того, що він колись зустрічався з ним, не минало.

— Химерія, та й годі… — пробурмотів.

— Ти чого? — зазирнула йому в очі Стефа.

— Чоловік наче знайомий.

— Пусте, — заперечила. — Що в тебе з паном Зіновієм?

— Він же сказав.

— Ну дивись.

— Почекай трохи.

— Дуже прошу, будь обережним.

— Що зі мною станеться?

— Пан Зіновій такий… — затнулася. — Ну, все може…

— Перебільшуєш, люба, дещо можемо й ми.

— Моє діло — попередити. — Максим відчув, що Стефа напружилася. — Будь розумним.

— Буду, — пообіцяв він і засміявся.

Уранці Рутковський подзвонив Лодзенові.

— Яка ще нагальна справа? — буркнув полковник, проте згодився прийняти Максима. Він зрозумів суть справи буквально з півслова й запитав:

— Скільки хоче цей негідник?

Максим назвав суму.