— Бачите, мій друже, замах, про який ми балакали годину тому, спричинився до того, що весь квартал зараз у стані облоги, а тих нещасних людей відірвано від їхніх родин, і нікому нема діла, що з ними сталося.
Він змовк, хвилину уважно дивився на Жюля Грака і потім заговорив, обережно підбираючи слова:
— Ви її друг, і тому я хочу вас прохати, щоб ви поговорили з нею…
Він вказав пальцем на двері кухні, де Марі-Те брязкотіла посудом.
— …скажіть їй, що вона даремно захоплюється діями Опору… їй треба зайнятись чимсь іншим і не гратися в героїні.
Жюль Грак почервонів.
Ганс фон Шульц іще раз слухав «Валькірію». Він над усе полюбляв цю оперу, другу частину тетралогії «Кільце Нібелунгів». Чорна патефонна пластинка давала фон Шульцу несказанну насолоду; особливо хвилювала його третя сцена першої дії, де велична музика міцніла, наростала і ширилася. Він приготувався уважно слухати цю яскраву, бентежну мелодію. Він ясно уявляв собі сцену кохання між братом і сестрою, Зігліндою і Зігмундом. Музика Вагнера і справді допомагає зримо уявити дію. Хіба не виповнює її любовний запал, коли обоє коханців співають свій пристрасний дует?
А ось, зараз? Хіба хтиве збудження Зіглінди не досягає свого апогею і не викликає в її єстві щось жахливе і тваринне, коли наблизившись до свого брата і відкинувши волосся з чола, вона зачаровано прислухається до гарячого бігу крові в своїх жилах? Так, винятково сильна сцена, що надихає і вражає своїм любострастям, варварством і первісним дикунством.
Ганс фон Шульц надто багато випив протягом цього тривожного дня. «Зараз у моїх жилах струмить, мабуть, не кров Зіглінди, а коньяк», — подумав він.
В двері кабінету постукали.
— Увійдіть, — сухо сказав він, незадоволений, що його потривожили.
До кабінету зайшов Вернер і став біля дверей.
— Дуже прошу пробачити, що потурбував вас, мій полковнику, але…
Вернер почував себе кепсько, він вагався.
— Ну, то що там?!. — гаркнув фон Шульц. Затинаючись і ковтаючи слова, Вернер поспішив доповісти.
— Оце подзвонив інспектор Штауб з французької судової поліції, — ви знаєте, це один з тих, хто працює на нас. Ми його повідомили про зникнення на вокзалі офіцера вермахту і просили тримати нас у курсі всіх новин, які можуть нам допомогти натрапити на слід. Він гадає, що… Він дізнався, що один французький залізничник у ніч на понеділок став жертвою збройного нападу. У залізничника відібрали одяг, точніше, форму. Його скаргу принесла дружина, бо сам він лежить у гарячці. Прийшов додому напівголий. На щастя, він мешкав недалеко…
Ганс фон Шульц, що розлігся у фотелі, похмуро перепинив його:
— Прошу вас, Вернере, залишіть при собі ваші гуманістичні розумування і зайві подробиці.
— Слухаюсь, пане полковнику!
Вернер запнувся і зазирнув у папірець, який тримав у руці.
ebooksa