— Та годі тобі рюмсати, цей хлопець, безперечно, голодний, як пес. А, крім того, у мене є чим закропить душу, є добра ковбаса і буханець.
Жежен роззявив рот.
— Ти не глузуєш з мене, Арсене? Я ж добре знаю, що було в торбині.
Проте очі його радісно блищали.
Знизавши плечима, Арсен зліз із лави, на якій сидів верхи обличчям до Жежена, і подибав углиб підвалу. Там він нахилився, понишпорив за кошиком з порожніми пляшками і витяг солідну, оббиту залізом скриньку.
Жежен, мов зачарований, мовчки дивився на свого товариша, уважно стежачи за кожним його рухом. В очах його світився захват; він був схожий на малу дитину, яку почастували цукеркою. Брезкле обличчя гульвіси і п"яниці розпливлося в радісній посмішці.
Арсен відсунув трохи залишки їжі, поставив скриньку, зручно вмостився на лаві стримано сказав:
— Відкрий.
Погляд його потеплішав, а в голосі звучав тріумф.
Жежен відкрив скриньку, побожно вийняв літр вина, велику ковбасу і розламану навпіл хлібину.
— Слухай, чому ти нічого не сказав про це?
Арсен зареготав.
— Еге, голубе, та ти зразу б усе пожер. А я, як бачиш, передбачливий. То що, правильно я зробив, ненажеро?
Жежен ухилився од відповіді.
— Де ти все це дістав?
Арсен відповів не зразу. Він вийняв із засмальцьованої кишені свого старенького пальта складаний ніж, взяв його за кільце і натиснув пружину. Блискуче лезо, клацнувши, вискочило з ручки. Кілька секунд він мовчки дивився на зброю, що лежала на його широкій долоні. Ніж скидався на якусь підступну і жорстоку істоту, яка дуже хотіла прислужитися своєму хазяїну.
Це було єдине багатство Арсена. Він узяв ніж за лезо і коротким точним рухом встромив його в хліб.
— Питаєш, де я поцупив жратву? Це моя маленька таємниця, череваню. А ти, як питати, краще покуштуй все це. Ну, будьмо здорові!
Їли вони мовчки й довго, час від часу по черзі припадаючи до пляшки, Передаючи ЇЇ один одному, вони щоразу витирали долонею шийку.
— Це ще нічого не значить, — раптом мовив Жежен, ніби продовжуючи щойно почату розмову. — Коли б не отой поганець, було б що врубать і на ранок. Хай йому чорт, тепер так важко все діставати!..
ebooksa