Герасім, примружившись, зловороже глянув на нього, потім оволодів собою, здвигнув плечима й відповів насмішкувато:
— Так, пане, у кожному ремеслі є свої небезпеки! Ви втратите гаман грошей, а ми втратимо шість душ людей.
Вантажити почали по обіді. Крістя Бусуйок обмацував жовті букові дошки, і в нього аж серце краялось, що вони відправляються в чужу країну.
Дошки вантажили аж до світанку. Коли сонце зійшло, трюм був повний, і в «Сперанци» від води до планшира залишався тільки метр.
— Що скажеш, Герасіме, витримає? — спитав капітан.
— Не турбуйтеся, пане! Ми могли б узяти ще два вагони. — І стерновий додав, хитрувато усміхаючись: — Бо саме за стільки ми й сторгувалися.
Антон Лупан засміявся від щирого серця:
— Потрусив ти кіра Леоніду!.. Де це ти навчився так сильно перекривати дихання людям?
— У кіра Яні і ще в багатьох кірів Яні!
— Ти ніби справді пройшов науку в усіх кірів Яні! Вісімдесят п"ять ікосарів — це ж справжнє багатство, Герасіме!
— Я знаю, так сказав і купець.
А купець уже чимчикував по пристані з виглядом задоволеної людини.
— Ти глянь на нього! — здивувався Герасім. — Він іде, ніби на весілля, а не на обдирання!.. Доброго ранку, пане! Ми вже готові в дорогу. Ви принесли гроші?
— Приніс, — відповів гендляр, витягаючи з кишені повний гаманець. — Ходімо вниз перелічимо.
Перерахувавши гроші, Герасім з якимось острахом поклав їх знову в гаманець і зважив на руці.
— Ну, тепер і я знаю, яке золото на вагу! У вас є ще такі гаманці, кіре Леонідо?
— Є. Але вони мої.
Стерновий співчутливо похитав головою:
— Важке у вас життя, мабуть, пане! Носити при собі такий тягар! Це ж лише на латання кишень треба викинути ціле багатство!
Купець знизав плечима.
ebooksa