Минуло з півгодини, і Смок промурмотів собі:
— Ще трохи зачекаю, і як нічого не станеться, доведеться вилізти й розкласти вогонь, щоб не відморозити ноги. А ти б як повівся, Жовтомордий, коли б оце лежав і замерзав на морозі, і знав, що на тебе чигають з рушницею?
Він скрався трохи назад, утоптав біля себе сніг і заходився тупцяти на місці, щоб зігріти ноги. Отак збігло ще півгодини, і тоді почулися санні дзвіночки. Визирнувши, він угледів санки, що вигулькнули внизу по течії з-за коліна річки, і при них одного чоловіка з напрямною жердиною в руках. Смок збентежився — це ж бо була перша людина, яку він здибав за три тижні мандрів. Наступна його думка була про того негідника, котрий ховався на протилежному березі.
Смок застережливо свиснув із своєї засідки. Подорожній не почув і мчав далі. Смок свиснув голосніше. Чоловік спинивсь, обернувся і побачив його в ту саму мить, коли пролунав постріл. Тоді Смок і собі випалив у той бік. звідки долинув постріл. Куля з протилежного берега влучила незнайомця. Заточуючись, він підступив до запрягу і витяг рушницю з-під ремінців на санках. Поки він силкувався прикласти зброю до плеча, тіло його поволі осідало на санки. А тоді, вистріливши навмання, він простерся горілиць, так що Смокові видно було тільки його ноги та живіт.
Знизу знов почулися дзвіночки. Та чоловік уже не ворушився. З-за повороту виїхало троє санок і при них шестеро чоловік. Смок гукнув застережливо, але вони вже й самі побачили, що сталося з першими санками, і чимдуж спішилися туди. Пострілів з того берега більше не було, і Смок зі своїми собаками вийшов на видноту. Від санок на річці почулися вигуки, і двоє подорожніх, поскидавши рукавиці з правої руки, націлилися на Смока.
— Ану сюди, вбивце! — скомандував один з них, чорнобородий. — Кидай рушницю в сніг!
Смок завагався, але таки кинув рушницю й підійшов до незнайомців.
— Потруси його, Луї, та забери зброю! — наказав бородань.
Смок здогадався, що перед ним франко-канадці. Луї старанно обмацав Смока й одібрав у нього мисливського ножа.
— Ну, що тепер скажеш на свій захист, доки я не рішив, тебе, незнайомцю? — погрозливо спитав бородань.
— Скажу, що ви помиляєтесь, коли думаєте, що це я вбив цього чоловіка, — відповів Смок.
Хтось із гурту вигукнув обурено — він-бо тільки-но Смоковими слідами трапив на його засідку на березі. Чоловік повідомив товаришів про своє відкриття.
— То за віщо ти вбив Джо Кайнеда? — запитав бородань.
— Кажу ж вам, я не… — почав Смок.
— Ат, з твоїми теревенями! Ми заскочили тебе на гарячому. Ось же твої сліди від стежки до засідки між деревами. Там ти причаївся, почувши дзвіночки, а тоді стріляв, коли було певніше. П"єре, принеси його рушницю.
— Та дайте ж мені розповісти, — попрохав Смок.
— Заткни пельку! — гаркнув бородань. — Твоя рушниця розповість нам усе.
Шестеро чоловік вп"ялися очима в ту рушницю, полічили набої, перевірили цівку й магазин.
— Один постріл, — зробив висновок бородань.
П"єр, наче олень, роздимаючи ніздрі, понюхав магазин.