На шостий вечір найбільшу ставку в «Оленячому Розі» зменшено до п"яти доларів.
— Нехай буде по-вашому, — мовив Смок банківникові. — Одначе я хочу й сьогодні взяти свої три з половиною тисячі. Тільки грати доведеться удвічі довше, та й годі.
— А чому ви не граєте за якимось іншим столом? — розгнівано спитав банківник.
— Бо мені й тут подобається, — мовив Смок, позираючи на грубку, що аж гула поблизу нього. — Тут нема протягу, тепло й затишно.
Вдев"яте принісши торбинку золотого піску, Куций мало не знетямився.
— Я кидаю, Смоку, кидаю, — почав він. — З мене вже досить. Я зовсім не сню. Систем, звісно, не буває, але ти таки винайшов її. Ніякого потрійного правила [17]. Календар скасовано, світ полетів шкереберть. Ніяких тобі ладу чи закону природи. Таблиця множення збожеволіла. Два — це вісім, дев"ять — це одинадцять, двічі по два — це вісімсот сорок шість… з половиною. Що завгодно — це будь-що, а ніщо — це все. Подвоїти все — дорівнює кольдкремові, пісним вершкам та ситцевим шкапам. Ти вигадав систему цифри на цифрі, і тепер чого не було, те є, а чого нема, те буде. Сонце сходить на заході, місяць обернувся на монету, зірки — це м"ясні консерви, скорбут — благословення боже, той, хто помер, — оклигав, скелі здатні плавати, вода — це газ, я — не я, ти — не ти, можливо, ми близнята, якщо не картопля, засмажена на мідяному купоросі. Розбудіть мене хто-небудь! Розбудіть!
VII
Наступного ранку до їхньої хатини завітав гість. Смок знав його. То був Гарві Морен, власник рулетки в «Тіволі». У хриплуватому голосі його була нотка запобігливості.
— Ви всіх нас ошелешили, Смоку, — почав він. — Я прийшов від імені всіх десятьох власників гральних закладів Доусона. Ми не годні збагнути. Ми знаємо, що в рулетці нема ніякої системи. Це стверджують усі математики. Адже рулетка сама собою система, і всяка інша система проти неї неспроможна, бо тоді б арифметика дулі варта.
Куций завзято притакнув гостеві.
— Якщо одна система може побити іншу систему, тоді немає ніякої системи, — провадив далі Морен. — Інакше довелося б визнати, що та сама річ може бути у двох різних місцях водночас або дві різні речі на тому самому місці, дарма що там більше однієї не вміститься.
— Але ж ви бачили, як я граю, — зухвально відповів Смок. — Якщо мені тільки таланить та й годі, то чому ви тоді непокоїтесь?
— Тож-бо й є. Саме це нас і непокоїть. Ви граєте за якоюсь системою, хоч усі певні, що її не може бути. Я стежив за вашою грою п"ять вечорів і завважив, що ви маєте кілька улюблених номерів, на які завжди виграєте. Отож власники всіх гральних закладів по-дружньому пропонують вам окремий стіл в задній кімнаті «Оленячого Рогу». Отам і обдирайте нас на здоров"я. Приватно і без ніякого розголосу. Тільки ви, Куций, та нас десятеро. То що ви на це скажете?
— Думаю, що ми інакше домовимось, — відповів Смок. — Вам треба більше простежити мою гру. Сьогодні я гратиму в барі «Оленячого Рогу». Ви й там можете приглянутись.
Увечері, коли Смок сів на своє звичайне місце за гральним столом, банківник оголосив:
— Гру закінчено! Так звелів господар.
Та власників доусонських гральних закладів, що зібралися в «Оленячому Розі», це не збентежило. Вони скинулися по тисячі доларів і знову розпочали гру.
— Ось тепер обдеріть нас! — вигукнув Гарві Морен, коли банківник запустив кульку.
— Згодні ви на найвищу ставку — двадцять п"ять доларів? — запитав Смок.
— А певне. Ставте!