Зорій стояв недалечко біля будинку, в якому мешкав Сашко Тесля з дружиною, і пильно вдивлявся в перехожих, що наприкінці дня поверталися до своїх квартир, несучи в руках пакети, сумки, портфелі. Вечоріло, полковник боявся, що проґавить людину, яку чекав ось уже понад годину. Нарешті на алеї з’явилася жіноча постать, дуже схожа на дружину Сашка Теслі.
— Ніно Матвіївно! — Зорій ступив кілька кроків назустріч жінці, голос його від хвилювання тремтів. — Ви мене не знає те, тому я зразу відрекомендуюся: Богдан Данилович. Я друг вашого чоловіка Олександра. Щоб ви не хвилювалися, почну з того, що він живий і… — полковник запнувся, добираючи слово, — і майже здоровий. Скажу, як є. Ви ж помітили…
— Що з Сашею? — перебила Зорія дружина Теслі.
— Я ж розповідаю, — намагаючись говорити спокійно, вів далі Богдан Данилович. — Ви, мабуть, помітили, що останнім часом Олександр почав частенько заглядати в чарчину. Ось, мабуть, відчуваючи, що серйозно захворів на цю болячку, він і звернувся до мене з проханням допомогти вийти з цієї ситуації.
— З якої ситуації? — Ніна не могла ніяк второпати, про що говорить ця незнайома людина, яка назвалася другом її чоловіка.
— Назва хвороби — звичайний алкоголізм. У лікарні, куди я його влаштував, спеціалісти сказали, що все ще можна виправити. Він не в такому стані, що вже зовсім безнадійний. Мені пообіцяли, що незабаром він повернеться додому цілком здоровий.
— А чому він мені сам не зателефонував? — Ніна все ще не вірила в реальність того, про що говорив цей чоловік.
— Він вам зателефонує пізніше. Тільки-но я його привіз до лікарні, йому зробили укол. Щось заспокійливе, і він заснув. Спатиме до завтра. Для мене, кажу вам, це була несподіванка. Ми давненько не бачилися, і коли він мені зателефонував і попросив допомоги, я відразу з ним зустрівся. Мене вразило те, в якому стані він був. Ви не можете мені пояснити, коли це почалося? Бо про причину я можу здогадуватися…
— Так, я з жахом стала дедалі частіше помічати: його щось турбує. Якимсь він став не таким, нервувався через дрібниці, щось мені недоговорював. Потім приходив додому напідпитку. Такого за ним раніше не водилося. Він взагалі до алкоголю був байдужим. Не можу уявити, що трапилося. Кілька разів намагалася з ним відверто поговорити, але він уникав розмови. У мене гастролі, концерти, я приходжу додому пізно, а іноді й по кілька днів буваю в інших містах. Ось і догастролювалася… А ви, Богдане…
ebooksa