Один із них був молодий єгер, який тримав і заряджав запасну рушницю, в другому я відразу впізнав лорда Регнолля. Це був справді дуже красивий, широкоплечий чоловік високого зросту, з гострою борідкою, привітним обличчям і великими темними очима. На його плечі був накинутий плащ, і в усьому, за винятком рушниці в руках, він був схожий на одного зі своїх предків часів Карла І, портрет якого, написаний Ван-Дейком, я бачив у великій галереї замку.
Стоячи за дубом, я бачив, як він марно намагався підстрелити одного з лісових голубів, що спускалися поласувати жолудями.
Коли перед спуском на землю вони неначе затримувалися в повітрі, мисливець стріляв, і вони відлітали.
Тарах! Тарах! Знову пролунали два постріли з рушниці двостволки. Голуб полетів цілий і неушкоджений.
— Чорт забирай, — весело вигукнув мисливець, — це ж дванадцятий промах, Чарльзе!
— Ваша ясновельможність поцілили у хвіст. Я бачив, як пролетіло перо. Але хіба може хто-небудь, та ще при вітрі, влучити в голуба кулею, навіть коли той збирається сісти на землю?
— Я чув про одну таку людину, Чарльзе. У містера Скрупа гостює його друг з Африки, який з шести разів поціляє чотири.
— У такому разі друг містера Скрупа — брехун, — заперечив Чарльз, подаючи нову рушницю.
Це було занадто. Я виступив уперед, ввічливо підняв капелюха і сказав:
— Даруйте, сер, що я перериваю вас, але ви неправильно стріляєте в голубів. Те, що вони неначе затримуються в повітрі, — тільки здається нам. Насправді вони дуже швидко опускаються на землю. Ваш єгер помиляється, стверджуючи, що ви влучили у хвіст останнього птаха, в якого ви стріляли з обох стволів. У тому й іншому випадку ваша куля пролетіла принаймні на фут вище цілі, і впав дубовий листок, а не перо голуба.
На хвилину запанувала мовчанка. Лорд Регнолль, який спочатку сердито подивився на мене, посміхнувся і сказав:
— Сер, дякую вам за пораду, яка мені вельми корисна, оскільки я весь час промахувався, стріляючи в голубів із цих маленьких рушниць. Та, може, ви самі покажете, як це робиться, що, без сумніву, ще збільшить цінність вашої поради. Це було сказано не без легкої іронії.
— Дайте мені рушницю, — сказав я, знімаючи пальто.
Лорд Регнолль, уклонившись, передав мені свою двостволку.
Чарльз презирливо пирхнув.
Я зміряв його очима, але він продовжував зухвало дивитися на мене. Ніколи в житті мене так не дратувало лакейське нахабство.
Зненацька я засумнівався. А раптом я промахнуся? Адже це може трапитися, оскільки я погано знаю політ англійських лісових голубів. Як тоді пережити лакейське презирство Чарльза і чемну глузливість його знатного господаря?
Я благав Бога, щоб голуби більше не прилітали, але марно: незабаром вони знову почали злітатися, шукаючи ласі жолуді.
Я почув як Чарльз пробурмотів:
— Ну ось тепер у цього вчителя є нагода показати своє мистецтво. Його ясновельможність — кращий стрілець у наших краях!
ebooksa