Він сильно вдихнув у себе дим, після чого його обличчя набуло особливого виразу.
Я нерішучо стояв. Нарешті, цікавість і страх стати посміховиськом за свою боязкість перемогли. Я взяв кубок і підніс його до свого носа, тоді як Харут накинув мені на голову покривало, з-під якого він вирощував мангове дерево.
Раптово переді мною постав туман. Потім він розвіявся, і перед очима відкрився африканський пейзаж: озеро, оточене густим лісом. Небом, ще червоним від сонячного заходу, плив повний місяць. Східний берег озера був без будь-якої рослинності, суцільно всіяний скелетами багатьох сотень слонів. Довкола стирчали жовті бивні, багато з них поросло вже мохом, пролежавши тут, можливо, цілі сторіччя. Це був цвинтар слонів, про існування якого я чув упродовж усього свого мисливського життя, місце, куди слони приходять помирати, як це робив вимерлий птах моа в Новій Зеландії. Ось з’являється, розмахуючи хоботом на всі боки, вмираючий слон. Він зупиняється. Потім поволі опускається на коліна і завмирає без руху. Раптом на віддаленій скелі вимальовуються контури величезного слона. За все своє життя я не бачив такого гіганта. Він тримає хоботом мертве тіло жінки, волосся якої розвівається за вітром. У її руках дитина, яка ще, здається, жива. Чудовисько кидає тіло на землю, вихоплює хоботом дитину і, розгойдавши її в повітрі, підкидає вгору. Покінчивши з дитиною, він прямує до вмираючого слона і топче його ногами. Потім підіймає свого хобота, неначе тріумфуючу, сурмить і зникає в лісі.
Знову туман приховав усе перед моїми очима, і я прокинувся.
— Що ви бачили? — запитав мене цілий хор голосів.
Я розповів про все, окрім останньої частини. Виявилося, що все моє видіння тривало не більше десяти секунд.
— Бачив Джану? — запитав Харут. — Він убив жінку і дитину, так? Це він робить щоночі. Ось чому білий народ кенда хоче вбити його. Так, Джана живий! Це нам потрібно було дізнатися. Дякую тобі, Макумазане! Тепер, мабуть, прекрасна леді теж хоче подивитися… — звернувся він до міс Хольмс.
— Так, — відповіла вона.
— Я вважав би за краще, Місяцю, щоб ви не робили цього, — збентежено сказав лорд Регнолль.
— Ось сірники, — сказала міс Хольмс Харуту, який узяв їх, уклонившись.
Потім, підклавши в кубок тютюну, Харут запалив його, обережно накрив голову міс Хольмс покривалом і дав їй кубок. За кілька секунд кубок і покривало впали на підлогу і міс Хольмс, широко розплющивши очі, тихо заговорила:
— Я пройшла довгий шлях і перебуваю в іншому світі. Довкруж каміння. Темно. Мені світить вогонь кубка. Тут немає нічого, окрім статуї голої дитини, вирізаної з жовтої слонової кістки і крісла з чорного дерева. Я стою перед Дитятком зі слонової кістки. Воно оживає і всміхається мені. На його шиї намисто з червоного каміння. Дитя знімає намисто і надягає його мені на шию. Потім вказує на крісло. Я сідаю. Усе зникло.
Я чув як Харут, напружено слухаючи ці слова, тихо прошепотів Маруту:
— Священне Дитя одержує Хранителя. Дух білих кенда знову знайшов голос.
Потім обидва благоговійно схилилися перед міс Хольмс.
— Що за дивне видіння, — сказав лорд Регнолль, — дитя зі слонової кістки… намисто… Що за дурниця! А тепер, я вважаю, виставу закінчено. Скільки я вам винен за неї?
— Нічого, о великий лорде, нічого. Це ми вам багато чим зобов’язані. Тут ми дізналися про те, що хотіли знати вже давно, бо тютюн кенда діє тільки на новий дух. Прощай, великий лорде! Прощай, прекрасна леді! Прощай, о Макумазане, до нової зустрічі, коли ти прийдеш убити Джану. Благословення вам Небесного Дитяти, що посилає дощ, захищає від небезпеки, дає здоров’я й їжу! Благословення його на вас усіх!
Із цими словами Харут і Марут наділи свої плащі і попрямували до дверей. Я пішов провести їх, оскільки Саведж дуже налякався змій.
— Скажіть, о люди з Африки, що все це означає? — запитав я, коли ми опинилися на дворі.
— Ти сам собі відповіси на це запитання, коли стоятимеш перед Джаною, — озвався Харут. — А тепер не намагайся дізнатися більше, ти, який у призначений час знатимеш усе.
ebooksa