Стежка то розширювалася, то звужувалася, потроху йдучи на підйом. Прямовисними схилами повсюдно стікали маленькі водоспади. Деякі з них йшли прямо в землю, пробивши в ній протоку. Інші перетворювалися на змієподібні струмки, які, попетлявши дном каньйону, теж пірнали в якусь щілину. Дзвін струменів і дзюрчання супроводжували нас увесь час. Під ці кришталеві звуки ми зробили ще кілька поворотів і зненацька зупинилися біля чергового водоспаду. Як і багато інших, він мав вигляд двоступінчастого каскаду: падав із вершини плато, подібного до кам’яного дашка, на якому вода, розлітаючись пилом, розливалася ширше і котилася вниз переливчастою смужкою червонуватого відтінку — очевидно, десь нагорі струмок проходив крізь шар глини. Біля підніжжя скелі потім вимив нішу, а звідти стікав до протилежної стіни ущелини і там із гуркотінням ховався під землею. Логан роззирнувся довкруги і вигукнув:
— Ось воно, це місце! Боже Всеблагий, ми прибули! Поки не звелю, пов’язок не знімати!
Він штовхнув Летицію ліктем у бік і зробив виразний жест, що означав: зараз покажу фокус. Уголос же з урочистим виглядом сказав таке:
— Тут зачарований вхід до копальні. Увійти може лише той, хто знає закляття. Зараз ми з Епіном пірнемо у черево гори, а ви, Сальє, залишитеся чекати нас ззовні. Та бережи вас Христос зняти пов’язку раніше, ніж ви прочитаєте «Отче наш» сім разів підряд. Це небезпечно для вашої душі і тіла!
— Про всяк випадок прочитаю молитву дванадцять разів!
Кліщ перехрестився, а я зрозумів, чому ірландець обрав для другого відрізка шляху саме писаря. Мічмана Пронозу так легко налякати не вдалося б.
— Абракадабра-румба-тарабумба! — страшним голосом загорлав Гаррі, запхавши руку в щілину між двома каменями.
Нагорі почувся глухий скрегіт. Пальці королівського писаря швидко і дрібно креслили у повітрі хрести, губи бурмотіли молитву.
Я задер голову і побачив, що кам’яний дашок, на який падав струмок, видовжується — з нього висунулася нахилена площина. Потік відділився від стіни, прокресливши в повітрі бурувату дугу, і став падати на самісінький край ніші. Оголилася поверхня схилу, раніше прикрита водоспадом. У ній глибочіла діра. Це дійсно нагадувало чаклунство!
— За мною! — махнув Летиції штурман. Зістрибнув у кам"яну чашу (вода доходила до колін) і рушив до входу. Дівчинка йшла за ним; її сукня намокла, але поділ вона не підняла. Від бризок моє пір’я змокріло, однак я встиг сісти їй на плече і стис кігті, щоб не впасти. Над нашими головами шелестіла напівпрозора водяна завіса.
Кілька кроків — і Логан із Летицією опинилися під похмурим склепінням. Гаррі зсунув якийсь важіль, нагорі знову заскреготало. Тієї ж миті ми опинилися в майже повній темряві. Дашок опустився, водоспад встав на місце. Від зовнішнього світу нас відгороджувала рухома, гомінка завіса води. Дивовижне видовище! Все навкруг чорне-чорне, і лише з одного боку — жива пляма тьмяного червоно-коричневого світла.
— Хитро зроблено, скажіть? — загорлав Гаррі. — Копальня вважалася таємною і дуже добре охоронялася. Якби не боцман-іспанець, ми з Праттом ніколи б її не знайшли.
Летиція показала на нечітку тінь, що метушилася по той бік водяної ширми. Від писаря нас відділяло не більше десяти кроків.
— Цей бовдур мене не почує! — так само голосно мовив Логан. — Водоспад все глушить!
Я вже дивився у протилежному напрямку, вглядаючись в утробу печери, але навіть мій гострий зір не міг нічого розібрати в абсолютній темряві.
— Зараз… Ми залишили смолоскипи праворуч від входу…
Ірландець зробив крок-два і розчинився в мороці. Почулося шурхотіння, звук кресала. Розсипалися іскри. Потім спалахнуло рівне полум"я. Багряне світло осяяло зосереджене обличчя штурмана і нерівне кам"яне склепіння, що йшло вгору.
— Допоможіть мені, Епіне. Треба розставити смолоскипи півколом… Тільки не йдіть вглиб — провалитеся.
Сенс цієї перестороги прояснився, коли темнота розсіялася.
Печера була дуже великою, мала овальну форму. Дві дюжини смолоскипів, закріплених між каміння на відстані десяти кроків один від одного, займали половину її периметра і давали досить вогню, щоб розгледіти все черево гори, крім самого верхів"я, куди не досягало світло.
ebooksa