Він метався, розмахував смолоскипом і зовсім не дивився під ноги. Якимсь дивом не звалився у квадратний отвір, видовбаний просто посередині печери. Колодязь був завширшки футів у сім, укріплений добрячим бордюром. Я ж відразу помітив цю шахту і спробував зазирнути в неї, але жерло чорніло суцільним мороком.
Ірландець знову закричав. Спочатку лаявся через те, що ледь не гепнувся в дірку; потім радів, голосно запевняючи, що скарб знаходиться саме тут. Цей галасливий чоловік вельми стомлював, особливо якщо врахувати, що кожне його волання віддавалося багаторазовою луною.
Моя вихованка поводилася набагато стриманіше і розумніше. Без зайвих слів вона стала носити з великої печери смолоскипи, розставляючи їх по периметру. Виявилося, що в кутку складено кирки й лопати, стоять лампи і навіть є бочка з оливою, яка за кілька десятиліть не втратила здатності горіти. Ми запалили ліхтарі, і в родовищі зовсім посвітлішало.
Поки шукачі скарбу перетягували підіймач, я спробував проникнути в колодязь. На жаль, він був недостатньо широким. Я не вмію спускатися вертикально, мені необхідний хоча б мінімальний простір, щоб рухатися вниз по спіралі, але простору для маневру виявилося недостатньо. Довелося чекати, поки вони налагодять пристрій.
Спочатку спустили одне сидіння, прикрутивши до нього лампу. Оберт коловорота відповідав двом футам. Летиція повернула важіль сорок п"ять разів, перш ніж знизу долетів глухий стук. Ми зі штурманом пожадливо дивилися вниз.
Нічого крім стінок, на яких погойдувалися тіні, видно не було.
— Тягніть назад! Буду спускатися! — Гаррі пританцьовував від нетерплячки. — Вже ясно, що Пратт заховав скарб у шахті! Там напевне вбік іде штрек, з якого колись видобували срібло. Крутіть хутчіше, Епіне, чорт би вас ухопив!
Він зірвав із себе сукню і залишився в самісіньких панталонах. Хоча в печері було доволі холодно, безволосі груди Логана виблискували від поту. Шаблю він із дзенькотом швиргонув на підлогу.
— Невже… Господи, невже… — все повторював ірландець, то схлипуючи, то сміючись. — Ах, Епіне, мій славний Епіне, ми з вами багатії!
А я думав: певно, найсильніше відчуття — не саме щастя, а його передчуття. Неважливо, що саме робить нас щасливими. Кого — багатство, кого — любов, кого — перемога чи відкриття. Потім, звісно, виявиться, що плід не без червоточини, а горизонт відсунувся і знову недосяжний, але мить наближення до щастя не може бути затьмарена нічим.
— Пам’ятайте, друже мій, я вам довірився! — долетіло вже з шахти, коли Летиція почала спускати ірландця. — Немає гіршого гріха, ніж зрадити товариша!
Мені дуже хотілося побачити, як і де заховано скрині. Я спробував влаштуватися на плечі у штурмана, але він грубо відкинув мене: «Геть, бісова птахо!»
Довелося сісти вище, вчепившись кігтями за канат.
Нагорі скрипів коловорот, люлька злегка погойдувалася — це Гаррі вовтузився на дошці. Ліхтар він тримав у руці, опустивши його донизу і жадібно вдивляючись у темряву.
— Хутчіше! Хутчіше! — покрикував Логан.
Чесно кажучи, я теж аж палав від цікавості. Папузі золото й діаманти начебто ні до чого, що мені з ними робити? Але як же солодко відкривати приховане, знаходити сховане і проникати в таємниче! Для допитливого розуму немає вищої насолоди.
Спуск видався мені безкінечно довгим. Нарешті, промінь ліхтаря досяг дна шахти. Не чекаючи, коли його ноги торкнуться землі, ірландець зіскочив. Звук вийшов навдивовижу глухим, ледь чутним — очевидно, через те, що над камінням лежало товсте нашарування пилу.
— Ось і штрек, — пробурмотів Гаррі, світячи в чорний отвір коридору, що відходив від шахти по горизонталі. — А-а-а!!!
З горла у Логана вирвався напівкрик-напівзітхання: лампа освітила кілька прямокутних контурів. До першої скрині штурман доповз рачки — він так розхвилювався, що не міг стояти.
Відкинув віко.
ebooksa