Дума про Хведьків Рубіж

— Ти принц… А я принцеса… — шепотіла Дарка заляпаними чужою кров’ю вустами. — А …я…

Розібрати було важко, бо дівчині заважали щойно вирослі ікла.

Святий отець кинувся до кілків під вікном.

Грицько помітив той рух і з останніх сил скочив на ноги.

Думав, ударять його.

Осиковий кілок стрімко уп’явся в Дарчине серце.

— Я… — прошепотіли скривавлені вуста і замовкли назавжди.

Грицько кинув сокирку. Прямо в голову панотцю.

Розбив ваготою тіла вікно і покотився ген-ген з високого схилу.

VІ

Сільські дівчата ввечері купалися в Десні. Їхній веселий регіт та плюскотіння почули, певне, аж у селі парубки і вирішили налякати. Через хащі пробирались тихо-тихо, без зайвого шурхоту та гомону, намагались навіть не дихати занадто голосно.

— Тс-с-с, хлопці! Он Семене, стань там, а я з Мишком тут. Ну ж бо… давайте! — А-А-А!!! Хлюпаєтесь, русалочки?!!

Піднявся такий вереск, що, певне, тим жартівникам і ок лихій матері позакладало вуха. Дівчатка кинулись зразу в воду, тоді, збагнувши, що сорочки ж то на березі, ледь не навколішках поплентались туди.

— Семен! Семен! Бігом хапай сорочки! Бігом! Хай побачимо, як вони будуть у село йти в чім мати родила!

— Ну ти, Павло, й дурний! Їй-бо, головою вдарився дуже! Оддайте, — слізливим голосом попросила, сидячи в воді, одна з дівчаток. — Я з тобою тепер і здоровкатись не буду, от побачиш.

— Ну чого ти, Маринко, сердишся, чого? Ну пожартували, то й що тепер? Оддамо, не сердься, — тому Павлу, певне, була Маринка тая небайдужа.

— То й оддай.

Тут раптом у воді трохи далі від них пролунав сильний сплеск. Всі, як один, повернули голови.

З Десни виходила Ксеня.

Вона ішла невпевнено, впала у воду, піднялась, захиталась, знову впала. Чи то йшла вона, чи повзла до берега навколішки. Тоді закашлялась — її знудило декілька раз брудною річковою водою і мулом. Дівчина зробила ще крок, другий, посковзнулась, обхопила вуха руками, голосно закричала і стрімко злетіла в повітря. Дуже високо, аж вище прибережних тополь. Додолу на річковий пісок опустилась Ксеня квапливо, впала і, лежачи на боці, кашляла і ще, здавалось, плакала. Молодь налякалась і не зрушила з місця. Дівчата давно повискакували, незважаючи на сором, із води і похапали-таки свої сорочки. Один із парубків, найсміливіший, певно, взяв для всякого дрючок і підійшов до Ксені.