Дума про Хведьків Рубіж

Ксеня засміялась, але більше вдавано, ніж щиро. Її свідомість відмовлялася розуміти, до чого це все йде.

— Скажу так, Ксеню… Виходь за мене.

— Що?

Ксеня широко розплющила очі.

Після недовгої мовчанки по щоках покотилися сльози.

Топеш сполошився.

— Не плач, не плач, Ксеню, чого ти?

— Це я від щастя… — відповіла дівчина. — Мені не віриться.

— То ти згодна?

— Так! Так! Так!

Новоявлені наречені знову сплелися в обіймах.

— Тоді не можна гаяти часу, Ксеню. Я вже все приготував для весілля.

— Так швидко?

— Я завбачливий, ти ж знаєш.

— Знаю, — Ксеня усміхнулась.

— Хутчіш, — промовив Топеш і вдягнув перстень Ксені на палець. У цю хвилю платинова впайка на камені у вигляді літер:

ﺴ ﯧ

(«М» і «Т» — Велика Княгиня Мирослава Топеш) викривилася, змінилась на:

ﯧ ﭳ

(«К» і «Т» — Велика Княгиня Ксеня Топеш)