Дума про Хведьків Рубіж

КарА (між характерників — хрестовка) — символ царювання упирів над людьми. Менш поширена назва «чорний хрест». На вампірському діалекті у Східній Європі, переважно в Трансільванії, Румунії, та Західній Україні читається як «вірую в себе, мертвого» або більш стилізоване «вірю в свою смерть».

Після перемоги людей у Тисячолітній війні КарА вийшла з ужитку як символ і зникла разом із залишками вампірських говірок. Знову відродив її Святослав Топеш під час антилюдського перевороту в ХVІІ столітті.

КарА символізує міць тьми, царства тіней, а також образно — тінь у нічному небі.

Дехто з відовського роду запевняє, що вона може протистояти православному хресту.

ІV

Церкву в селі спалили пізно сеї ночі вурдалаки, а була вона вся така міцна (з каменю, певне), що обгорілий її кістяк досі наче стовп диму і попелу здіймається в темно-синє засипане зорями полуночне небо.

Похолодало дуженько.

Вітерець літній ганяв куряву по шляху, що спускався зразу вниз, а тоді знову вгору, і так до того вже нині колишнього храму доходив. Дяка, що прибіг, узрівши полум’я, зарізали. Стояла тиша, як у домовині, але оманливою була нерухомість і безголосість коло руїни церковки — там швендяло багацько постатей у чорних накидках.

Не людей, варто сказати…

Деякі з них вишикувались у два ряди перед церковною брамою, утворюючи такий собі прохід, коридор. Інші снували туди-сюди, залітали у храм.

— Скоро прибудуть молоді? — питали одні.

— Скоро… Повинні вже явитись — отвічали інші.

Холодно.

Чого воно, хтозна, так похолодало.

А гості тим часом усе прибувають і прибувають. Церква забита вщент. Залітають у вікна, в отвори дзвіниці.

— Так чи скоро молоді будуть? — знову питають одні.

— Скоро… — отвічають їм інші.

Не видно ні поруху стороннього, ні тріску якого деревця не чути, ні тінь ніяка не прошмигне. Ніде. За версту. За милю. Куди погляд досягає — німота і пустота. Холодом просякнута, наче зимнім холодом, а чи трунним.

Самі постаті у чорних хламидах навкруги. Жах! Жах!

— Де молоді? — питають.