Махмед-Гірей та Безрідний майже одночасно склали почесті аллаху.
Запала коротка мовчанка, і крики з вулиці посилились. Максим знав, що ті табуни невільників женуть із самої Наддніпрянщини та Дикого Поля, і знав, чому — після Переяслава та Богданової смерті на Україні все вже не так, як хотілося б декому.
— Аллах милостивий, тому він дає нам право вибору — здатись на волю янгола смути як покірні слуги пророка, що дотримуються кожного аяту зі Святого письма та коряться законам божим, або ж боронити святий іслам від невірних не тільки як слуги, але й як воїни самого всевишнього. Аллах акбар!
— Аллах акбар!
Хан прибрав руки з перил і зайшов у приміщення.
— Ти істинний халіл-аллах, Махмеде, і всевишній засвідчує на ділах свою довіру до слів та намірів твоїх, бо нема в них тіні Бу-Ріє. Аллах акбар!
— Аллах акбар!
Шум на вулиці непомітно стихав. Хан зніяковіло, мовби за звичкою, потирав забиту руку, яка вже давно не боліла.
— Відправляйся завтра, слуга мій. Грошей, вояків, усе інше дам скільки забажаєш.
Максим міцно стиснув чотки в долонях.
— Я поїду сам. Крім плати за мою допомогу народу Мохаммеда, нічого більше не потребую від його світлості.
— Мушу зауважити, мій карачею, — хан присів на подушку, гаптовану золотом. — Зробити це непомітно буде дуже важко. Невдалі спроби яничарів тому свідчення.
— Я, ваша світлість, смію завірити, не зовсім яничар і впораюся самостійно, — Максим глянув у вікно на похмурі стіни Чуфут-Кале. — Птиці Сімург не потрібна поміч, щоб бути невидимою.
З вікна не долинало ні звуку, наче велика столиця Бахчисарай раптом зникла з лиця землі.
— Іди, мій вірний карачею. Благословляє аллах твої вчинки. Да пребуде з тобою аллах.
ІХ
— Добре спалось, Максиме?
Вогнище — яскраве вогнище, що тріщало од сирих гілок верболозу та степового сміття, перекотиполя, медунки — вогнище пашіло прямо в лице Безрідному посеред торішніх копиць сіна тут, коло Січі.
Максим кинувся до шаблі.
Намацав холодну ганчірку рукояті й тут же опустив — мурашки побігли по шкірі.
ebooksa