— Душно! Пусти! Умру!
Ніж висковзує з рук, обличчя лягає на пісок. Руки в’яжуть.
— Пусти мене, Ольго!
Максим очунявся в темниці. Боліла голова і правий бік. Козак не міг зібрати докупи спогади. «Що сталося, де я? Хто се навпроти?»
Навпроти — Іван Сірко.
— Хто така Ольга? — питає він.
Максим крутнув головою. Вона розболілась іще дужче.
— Яка в дідька Ольга? — говорив на татарськім. — Що ти мелеш?
— Ти звав якусь Ольгу, яничаре.
— Я не яничар. Дай води.
— Подайте…
Принесли кухлик. Максим нахилився ковтнути. Сплюнув — то була горілка.
— Пий, стане легше.
— Не п’ю.
— Мусульманин?
— Мусульманин. Чого пристав?
— Як звати тебе?
— Махмед.
— А насправді?
— Махмед — не почув хіба?
ebooksa