Дума про Хведьків Рубіж

— Максиме!

— Я тут, серденько!

— Я щось не так сказала, Максиме? Пробач мені.

— Ні, Галинко. Ні. Все гаразд. Просто я так… спогади різні, от і …

«Треба їй розказати, розказати все! Геть усе! Я не винесу! Я їй усе розкажу!» — Максима терзала ця думка ледве чи не з першої їхньої зустрічі.

Але він не міг.

Вона б його ніколи не зрозуміла.

Вона б йому ніколи не пробачила.

— Знаєш, Галинко, я просто… Просто згадав свою маму…Я її пам’ятаю, тому…

Максим глянув на свою дружину. Її очі блищали від сліз.

— Я тебе розумію, любий. Я не знала своєї мами, але вона мені часто сниться, і я прокидаюся вся в сльозах. Я …

— Я тебе люблю, Галинко! Більше за все на світі.

Вони міцно обнялися і плакали. Так-так, я не жартую. Цей виродок-христопродавець плакав. Плакав звичайними людськими слізьми. Мабуть, уперше в своєму житті…

Кінець п’ятого мотиву

— Отакими наївними та романтичними були ті древні гуляння з криками та галасом на всю округу, «шоб чутно було, шо тут весілля».

Але про це досить.

Зараз про інше. Бо в нас часу мало, а переслухати ше ого-го скільки треба

Власне, далі, як дасть Бог, буде розказано про одне тривожне послання, важку хворобу та долю старого характерника Тараса.

Мотив шостий

Про Галину хворобливість та ще про багато чого