Дума про Хведьків Рубіж

«У 1658 році між Україною і Польщею був укладений договір, що став відомий як Гадяцький трактат.

За цією угодою Київщина, Брацлавщина та Чернігівщина утворювали Руське князівство, що поряд із Польщею та Литвою ставало третім повноправним членом Речі Посполитої»

(Орест Субтельний. Історія України)

І

Галя знову захворіла. У неї було щось негаразд із легенями із самого дитинства. Десь два рази на рік дівчина відчувала слабкість, починався сильний кашель. Кашляла кров’ю Максим Оді крутився коло неї, давав якийсь відвар із трав, клав під шию примочки і міняв час од часу хустинки, у які кашляла дружина. Їх доводилось міняти часто, бо те полотно не встигне він озирнутися, виявляється просяклим кров’ю. Ті ліки мало допомагали, хвороба, швидше за все, через деякий час відступала сама по собі. Максим враждував навіть на якийсь особливий пристріт, бо ж мало що міг удіяти. От і сьогодні вночі хвороба знову дала про себе знати.

Може, й зурочив хто.

Незвичайна дівчина — Галя. Уже багато-багато років Максим ні з ким так не розмовляв, окрім Галі. І це в чомусь навіть не тільки через їхню духовну близькість. Просто з Галею було цікаво говорити, вона все розуміла і багато знала, а що не знала, тому швидко навчалась. От, наприклад, такий випадок: одного дня їздили вони на ярмарок, далеченько так, і застали ночі. Максим та Степан тоді биту годину запекло сперечались, куди точно їхати, бо заблудили трохи. Дійшло до крику.

— Знаєш, отамане, їдь куди хочеш: потопимось у болоті — то хай, та возів же шкода.

— Ти мене учити будеш? — сердито процідив крізь зуби Максим.

— Ага. Повчи його. Цабе, — смиконув волів.

— Куди цабе, недоумок? Ти де шлях визначати вчився? Як у мамки цицьку шукав?

— Нехай краще в мамки цицьку, ніж клопотів на голову.

— Так куди ж ти в бісової матері вернеш?

— На кудикину гору…

— Ума вставить?

— Годі вам! — Галина злізла з підводи. Відійшла трохи вбік. Підняла руку до зірок. Щось відміряла вказівним пальцем.

— Там схід. Вліво трохи. Розвертай!

Очманілі суперники ще трохи, постояли вирячивши очі і розійшлись.

Максим довго мовчав. Роздумував, тоді каже:

— Чуєш, Галю! А ти де навчилась зорі читати?

— Та то… Давно, ще як малою була, у нас троє бурсаків ночувати просились, у тітки себто. Це ввечері було. Пам’ятаю, один був п’яний, а двоє ні, може так, захмелені. От сиділи вони на призьбі, ті двоє себто — на зорі пальцями тикають. А мені то все й цікаво. Підбігаю я до них: