Непрохані

— Місіс Маккенна?

— Ага.

— Я можу поставити вам кілька запитань?

— Ага.

— Ви сказали поліції, що в ніч пожежі в оселі Андерсонів бачили, як хтось підійшов до будинку, побачив вогонь і втік. Так?

— Нє.

Я зробив паузу.

— Ви сказали — «ні», я правильно почув?

— Ага.

— Наскільки я розумію…

— То був не хтось. То був Вілл Андерсон. Кумекаєте?

— Так, цілком.

— Добре. То до чого ви то хилите?

Я подивився на вікна її будинку.

— Ви завжди отак зашторюєте вікна? Вдень і вночі?

— Так темніше.

— О, розумію. Вибачте, що питаю, але як же тоді ви могли побачити Вілла Андерсона на вулиці?

Стара глянула на мене, і її очі вже не скидалися на вікна порожнього дому. Всередині кипіло життя.

— Ви з отих, чи що?

— З яких?