День повернення додому

— Я з тобою не розмовляю! — Енн раптово відвернулася, і з відра хлюпнуло водою.

— Hi! — вигукнула Ceci.

Енн сполотніла. Вона глянула на пагорби і на перші весняні зірки. Потім глянула на юнака, якого звали Том. Сесі змусила її перекинути відро.

— Дивися, що ти накоїв!

Том підбіг.

— Дивись, це все через тебе!

Посміхаючись, він почав витирати її туфлі носовою хустинкою.

— Іди геть!

Глянувши звисока, вона відштовхнула його руки ногою, але він знову засміявся. Сесі глянула на форму його голови, високий лоб, тонкі ніздрі, блиск в очах, обшир плечей і налиті силою руки, які дбайливо витирали туфлі хустинкою. Дивлячись вниз із потаємного сховку красивої голівки, Сесі наче сіпнула приховану ниточку, і милий ротик негайно відкрився:

— Спасибі!

— О, то ти вмієш бути ввічливою?

Запах шкіри від його рук, запах стайні, що ним просякнув одяг, торкнувся чуйних ніздрів, і Сесі, немов у далекому сні на темних полях і квітучих лугах, раптом здригнулася.

— Тільки не з тобою! — відповіла Енн.

— Т-с-с… говори лагідно, — сказала Сесі і протягнула пальці Енн до голови Тома.

Енн відсіпнула руку.

— Я збожеволіла!

— Мабуть, що так! — кивнув він, посміхаючись, трішки спантеличений.

— Ти хотіла доторкнутися до мене?

— Не знаю. Іди геть! — Її порожевілі щоки палали, немовби жарини.

— Чому ти не йдеш? Я тебе не затримую.