— Я з тобою не розмовляю! — Енн раптово відвернулася, і з відра хлюпнуло водою.
— Hi! — вигукнула Ceci.
Енн сполотніла. Вона глянула на пагорби і на перші весняні зірки. Потім глянула на юнака, якого звали Том. Сесі змусила її перекинути відро.
— Дивися, що
Том підбіг.
— Дивись, це все через тебе!
Посміхаючись, він почав витирати її туфлі носовою хустинкою.
— Іди геть!
Глянувши звисока, вона відштовхнула його руки ногою, але він знову засміявся. Сесі глянула на форму його голови, високий лоб, тонкі ніздрі, блиск в очах, обшир плечей і налиті силою руки, які дбайливо витирали туфлі хустинкою. Дивлячись вниз із потаємного сховку красивої голівки, Сесі наче сіпнула приховану ниточку, і милий ротик негайно відкрився:
— Спасибі!
— О, то
Запах шкіри від його рук, запах стайні, що ним просякнув одяг, торкнувся чуйних ніздрів, і Сесі, немов у далекому сні на темних полях і квітучих лугах, раптом здригнулася.
— Тільки не з тобою! — відповіла Енн.
— Т-с-с… говори лагідно, — сказала Сесі і протягнула пальці Енн до голови Тома.
Енн відсіпнула руку.
— Я збожеволіла!
— Мабуть, що так! — кивнув він, посміхаючись, трішки спантеличений.
— Ти хотіла доторкнутися до мене?
— Не знаю. Іди геть! — Її порожевілі щоки палали, немовби жарини.
— Чому ти не йдеш? Я тебе не затримую.