Пограймося в отруту!

У Венеції,[14] в Оушен-Парку…

— Чаплій знімався, Ленґдон знімався, і Гарольд Ллойд,[15] звичайно.

— А Лорел і Гарді?[16]

— Що?

— Лорел і Гарді — у них часто були тут зйомки?

— Палме, вони частенько знімались у Палмсі, і на Мейн-стріт у Калвер-Сіті, і на Еффі-стріт.

— Еффі-стріт!

— Не кричи, Белло!

— Ти сказала — на Еффі-стріт?

— Звичайно, о Господи, і це о третій ночі!

— На самому верху Еффі-стріт?

— Так, правильно — там, де сходи. Це знане місце. Там ще Гарді втікав від музичного ящика, який врешті-решт його наздогнав і перегнав.[17]

— Звичайно, Зельдо, звичайно! Боже мій, Зельдо, якби ти могла бачити і чути те, що чую я!

Зельда нарешті зовсім прокинулася.

— Що відбувається? Ти всерйоз?

— О Господи, так! На сходах зараз, і вчора вночі, і начебто позаминулої ночі, я чула та й зараз чую — двоє чоловіків тягнуть догори… цей рояль.

— Хтось тебе розігрує.

— Ні-ні, вони там. Я виходжу — і ні душі! Проте кроки відлунюють, Зельдо! Чийсь голос каже: «Ще один прекрасний безлад».[18] Це треба було чути!

— Ти п’яна і вирішила мене подратувати, тому що я від них сходжу з розуму.

— Ні-ні! Перестань, Зельдо. Ось послухай. Як тобі?