— Ніхто й подумати не міг, що в нього стане снаги створити щось справді вартісне, але у день напередодні вернісажу весь Салон був вражений. Месьє Кліфорд, дуже ґречний та елегантний, ходив повсюди з орхідеєю у петельці. Він виставив у Салоні чудову картину.
Вона усміхнулась своїм спогадам і подивилася на фонтан.
— Месьє Буґро розповів мені, що месьє Жульєн був настільки вражений, що лише приголомшено потиснув руку месьє Кліфорда і забув поплескати того по спині! Поважний татко Жульєн забуває поплескати когось по спині… — повторила вона замислено.
Гастінґс, здивований її знайомством зі славетним Буґро, подивився на неї з неабиякою повагою.
— Скажіть, а чи ви часом не студентка Буґро? — сором’язливо запитав він.
— Я? — здивовано перепитала вона й зацікавлено поглянула на нього.
Чи він, бува, не дозволив собі якогось непристойного жарту за такий короткий час їхнього знайомства? Хлопець зніяковів.
«Оце жартівник!» — подумала дівчина.
— Ви, мабуть, також вивчаєте мистецтва?
Вона обіперлася на ручку своєї парасольки й допитливо подивилася на нього.
— Чому ви так вирішили?
— Бо ви говорите про мистецтво у такій манері…
— Ви глузуєте з мене, — мовила вона, — це не найкращий взірець манер.
Побачивши, як Гастінґс червоніє з голови до п’ят, дівчина замовкла.
— Давно ви в Парижі? — поцікавилася вона через деякий час.
— Три дні, — серйозно відповів той.
— Але ж… Ви… Навряд чи ви тут новенький! Ви надто добре розмовляєте французькою!
Помовчавши трохи, вона спитала:
— То ви таки новенький?
— Так, — відповів він.
ebooksa