Шлюпка йшла прямо до найближчого острова. Острівець був симпатичний, хоч і маленький. Зарослий зеленню, з якої виглядали білі стіни замку. З маленьким піщаним пляжем. І десятком хлопчаків, що завмерли на березі.
— Чекають, — прошепотів я собі.
8. СЕРГІЙКО З ЧЕТВЕРТОГО ОСТРОВУ
Ми зупинилися метрів за тридцять від берега. Цього було достатньо, щоб встигнути знову поставити вітрило, якщо хлопці кинуться вплав, намагаючись взяти нас на абордаж. І досить близько, щоби можна було докричатися.
Першим переговори розпочав Том. Встав на кормі («Зухвалий» потихеньку розвернувся боком до острова) і вигукнув традиційне: «Ду ю спік інгліш?»
Пауза була секундною. Потім нам відповіли.
— А парль ен пе англе! Парле-ву франсе?
Переклад не вимагався… Том уже приготувався крикнути ще щось «трохи розуміючим» англійською французам, але його випередив Тимур:
— Гей, а російською ніхто не рубає?
Вперед, до самої води, тут же вискочив щільний темноволосий хлопчина:
- Як це ніхто? Я росіянин!
- Один? - Продовжував переговори Тимур.
- Один! Ви звідки?
— Тридцять шостий острів.
- Ого! Причалюйте!
— Причал удома забули, — посміхнувся Тимур. — Пропонуємо обмін парламентарями — хтось із ваших пливе до нас, а наш — на острів.
Хлопці на березі порадились.
- Добре! Зброї із собою не брати.
- Гаразд.
Тимур глянув на мене. Запитав: