Лицарі сорока островів

Шлюпка йшла прямо до найближчого острова. Острівець був симпатичний, хоч і маленький. Зарослий зеленню, з якої виглядали білі стіни замку. З маленьким піщаним пляжем. І десятком хлопчаків, що завмерли на березі.

— Чекають, — прошепотів я собі.

8. СЕРГІЙКО З ЧЕТВЕРТОГО ОСТРОВУ

Ми зупинилися метрів за тридцять від берега. Цього було достатньо, щоб встигнути знову поставити вітрило, якщо хлопці кинуться вплав, намагаючись взяти нас на абордаж. І досить близько, щоби можна було докричатися.

Першим переговори розпочав Том. Встав на кормі («Зухвалий» потихеньку розвернувся боком до острова) і вигукнув традиційне: «Ду ю спік інгліш?»

Пауза була секундною. Потім нам відповіли.

— А парль ен пе англе! Парле-ву франсе?

Переклад не вимагався… Том уже приготувався крикнути ще щось «трохи розуміючим» англійською французам, але його випередив Тимур:

— Гей, а російською ніхто не рубає?

Вперед, до самої води, тут же вискочив щільний темноволосий хлопчина:

- Як це ніхто? Я росіянин!

- Один? - Продовжував переговори Тимур.

- Один! Ви звідки?

— Тридцять шостий острів.

- Ого! Причалюйте!

— Причал удома забули, — посміхнувся Тимур. — Пропонуємо обмін парламентарями — хтось із ваших пливе до нас, а наш — на острів.

Хлопці на березі порадились.

- Добре! Зброї із собою не брати.

- Гаразд.

Тимур глянув на мене. Запитав: