— Думаєш, він один такий? Аристократ, який повірив у справедливість революції?
Вістович змовчав.
— Ні, не один… — відповіла вона сама собі.
— А тепер повернемось до головного, — сказав чоловік після паузи. — Яку долю приготовано Шоберу?
— Хіба тобі не однаково?
— Ні, якщо запитую.
Емма затягнулася папіросою і випустила тонкий прозорий струмінь диму.
— Ти йому не зарадиш, Адаме.
— Помиляєшся, — всміхнувся оберкомісар. — Просто з цієї кнайпи я зараз зателефоную йому і скажу, що до нього в довіру затерлась більшовицька агентка. А в одному салоні дамських капелюшків треба негайно влаштувати обшук. Крім того…
— Більше ні слова, — попередила Емма. — Для твого ж добра… Тобі взагалі краще подбати про себе, аніж про нього.
Вона перехилилася через стіл, майже наблизившись до нього, як для поцілунку.
— Про твій арешт я також знаю. А ще про нього знають тутешні агенти ЧК. І якщо раптом австрійська влада вирішить передати тебе Польщі, вони вб’ють тебе тут.
Емма відхилилася, сівши знову рівно, її тонкі нервові пальці обвили склянку з неторканим ґьоссером.
— А ще я дуже ризикую, попереджаючи тебе.
— То чому це робиш?
Жінка стенула плечима.
— Може, хочу повернути давній борг. Ти все ж таки не виказав мене тоді в Лемберзі.
Вістович зітхнув.
— Все марно, Еммо, — сказав він. — Ти ніяк не допомогла мені цією звісткою. Я й так знав, що ЧК рано чи пізно захоче звести зі мною рахунки…
Вона кинула на нього холодний погляд.
ebooksa