— Красно дякую.
— А ще, певен, вас цікавлять гроші.
— Яка проникливість, полковнику! — іронічно зауважив я.
— Вам і далі платитимуть у поліції. Крім того, з цього моменту ви будете отримувати ще й платню в
Я сіпнувся, ніби мене раптово вкололи голкою.
— Яку ще платню?
— Гаразд, якщо відмовляєтесь, то й ми не проти заощадити…
— Стривайте, чорт забирай! Поясніть до пуття, на якій підставі мені будуть платити?
— Ми зазвичай винагороджуємо своїх агентів, комісаре. Досвід показує, що з грішми у кишені вони працюють краще, ніж на дурняк.
— Отже, я тепер агент
— Чекаєте привітань? Ну що ж, вітаю!..
— Ідіть до дідька, полковнику! Ми не домовлялися, що мене буде зачислено у штат.
Редль скривив посмішку, яка, втім, була радше схожа на звіриний вищир.
— Бачу, я вибрав не той шлях і не ту методу, — стомлено промовив він. — Легше нам буде дістатися до Лібанського через Бейлу.
Тепер уже він дістав із кишені якусь купюру і вдав, що збирається йти. Я знав, що цей хитрий лис блефує, але все одно стримав його.
— Чекайте.
Редль завмер.
— Добре, хай буде по-вашому. Вважатимемо, що ви мене завербували.
— Я волів би послуговуватися іншим визначенням. Скажімо, «схилив до співпраці». І, знаючи деякі ваші побоювання, Вістовичу, хочу одразу запевнити, що з армією ви нічого спільного не матимете. Для вас передбачено роль виключно цивільного конфідента.
На цих словах він простягнув мені руку. Зціпивши зуби, я її потиснув, і з цього моменту почалась моя робота на імперську секретну службу.
ebooksa