Я проклинав себе за пияцтво і за те, що вчергове не встояв перед жіночою звабою. Я ненавидів себе за всі свої слабкості! Голосно лаявся і водночас дякував Богові, що місто в цей час було порожнім.
Дихання невдовзі відновилось, а вміст шлунка, на щастя, лишився всередині. Я поправив гарнітур, вирівняв краватку і перевірив, чи не загубив, бува, зброю. Браунінг був на місці, тобто в кобурі на поясі. Після цього, наскільки вдавалося, швидким кроком я дістався до «Французького готелю».
Нічний портьє зустрів мене мученицьким поглядом. Зміна у нього видалася, либонь, важкою, а настрій був не кращим, ніж у мене. Каву в невеликому горнятку, що парувала на його конторці, він навіть не поспішав прибрати геть з-перед очей прибулого гостя, як веліло готельне правило. Мені, втім, було начхати, бо і гостем я не був.
— Поліція! — буркнув мій хриплий голос, який я чув, наче від когось іншого за кілька кроків від себе.
Портьє важко зітхнув. Було видно, що його вже не здивувати нічим.
— Чим можу служити? — видавив він із себе.
— Мені потрібно знати, в якому номері проживає така собі пані Емма Фоґель, — промовив я.
— Проживала, — уточнив портьє.
— Що ви маєте на увазі?
— Те, що пані Фоґель виїхала пів години тому.
Я закусив губу, щоб не вилаятись на всю горлянку.
— Чи знаєте, куди вона попрямувала?
Портьє зітхнув і перевів погляд кудись на стелю. Здавалось, от‑от і він почне знічев’я посвистувати.
Я міг би нагадати цьому скурвисину, що перед ним поліціянт і говорити треба все, мов на сповіді, проте стримався. Досить того, що вже познущався над психікою Богу душу винного Моріца.
Тому дістав з кишені гаманця, звідки видобув п’ятикронову монету і простягнув її страждальцю. Той прийняв її із виглядом, сповненим гідності, та врочисто повідомив:
— Я мав приємність замовити пані авто на двірець, а напередодні забронювати квиток першого класу до Кракова.
— О котрій годині відправляється поїзд? — стрепенувся я.
Портьє знизав плечима.
— Я не пригадую достеменно, але не так багато потягів відходить сьогодні вранці до Кракова, — сказав він.
Із цими словами він узяв зі стійки рецепції складену вчетверо газету й простягнув мені. Темним чорнилом на ній було обведено актуальний розклад прибуття й відправлення потягів з головного двірця. Я прикипів очима до таблиці, списаної дрібним шрифтом, шукаючи потрібний напрямок.
ebooksa