Ад’юнктові було за тридцять. Хоча окуляри робили його старшим на вигляд. Про достеменний вік свідчило тільки зачесане на проділ темно-русяве волосся без сивини та високе гладке чоло, на якому не встигли з’явитися зморшки.
— Що цікавого пишуть? — запитав я, кивнувши на газету.
Хотілося бодай якось порушити дратівливу мовчанку.
Ад’юнкт стенув плечима й монотонним голосом проказав:
— Вибори до Крайового Сейму[96], новини біржі, нудна літературна сторінка… У «Колізеї»[97] відбудуться вистави цирку ліліпутів…
Далі продовжив трохи жвавіше:
— На вулиці Асника[98] здається житло, «кавалєрка». Вирішив поцікавитись…
— Збираєтесь переїхати зі свого Підзамча?
Самковський ствердно кивнув.
— Хочу, якщо помешкання буде по кишені. Це нова дільниця, забудована нещодавно. Кажуть, у кожній чиншовці є електричне освітлення і навіть ліфт.
— Кримінальну хроніку читали? — запитав я.
— Звісно, — Самковський розгорнув
Я стрепенувся.
— Почитайте повністю, Самковський…
— Про напад? Гаразд, — він поправив окуляри й прочистив горло, ніби збирався щонайменше голосити Євангеліє. — «У п’ятницю по обіді, невідомий грубіян зчинив бійку з інженером Станіславом К. та його розпорядником Хомою В., які в особистих справах прибули до нашого міста з Борислава. Після короткої авантюри, невідомий деліквент зник, а пан Хома В. повідомив постерунковому поліціянту, який прибув на місце, про зникнення вкрай важливого документа, який він мав у кишені камізельки…»
— Вкрай важливого, — гмикнув я. — Гівняний папірець…
Самковський з подивом витріщився на мене. Крізь скельця окулярів очі його видавались неприродньо великими, наче в риби, яку викинули на берег.
— Вам щось відомо про цю подію, шефе?
Я відмахнувся.
— Дочитайте.
ebooksa