– А
Мавра стискає безрадно плечима, однак, надумавшись хвилину, додає:
– Я піду до нього і сама спитаю. Розвідаюсь, чи правда; хто се тобі казав? Звідки то все знаєш?
– Старий якийсь циган, котрого я, ідучи до тебе, здибала в лісі, все сказав. Він не брехав, – і тут розповіла Маврі про стрічу з старим Андронаті.
– А він звідки знав? – спитала незвичайно зацікавлена Мавра.
– Грицева молода сама переказувала оце ним до мене.
Стара циганка закляла, але небавом, утихомирившись, додала:
– Цить, донько, цить; я туди піду, розвідаюсь про все, донесу тобі правду. Цить, не гризися. Але знай, коли се правда, їм добра не буде. Ні йому, ні їй. Я тобі як мати – а де мати проклене, там нема щастя.
Тетяна мовчала, вже не ворухалася.
– Я попробую ще його назад навернути, – обізвалася по новій задумі Мавра успокоюючим голосом.
На ті слова старої Тетяна прокинулась, мов гадюкою вкушена. Прокинувшись, трутила вона Мавру з такою силою враженої гордості і погорди від себе, як недавно Андронаті, що та на лаву впала.
– Щоб ти не посміла! – кликнула і, випрямившись в цілій своїй молодечій стрункості, підсунула високо брови. –
– То й маєш за свою вірність, – боронилась уражено Мавра роздразненим голосом.
– Маю, – відказала Тетяна твердо, віддихуючи важко з зворушення, і на хвильку вмовкла.
– Він одружиться, буде ґазда на все село – а ти?
Тетяна мовчала, однак мовчачи чимраз більше блідла.
– Він одружиться, буде ґазда на все село – а ти? – повторила Мавра все ще роздразненим голосом.
Тетяна поглянула на Мавру. Боже, що за очі!!! Як вона дивилася… дивлячись, благала, молила, відтак відповіла:
– Буду
Мавра не зрозуміла її.