- Чому ви повинні були про це думати? Тому що ви думали, що може знадобитися давати пояснення?
Вона насупилася.
- Я втомилася відповідати на ваші запитання, Джиме. Я хочу читати. Будь ласка, залиште мене в спокої
- Вас не було в котеджі лише час, необхідний для того, щоб з’їздити на велосипеді до поля та підпалити стіг.
- Це брехня.
- Я не можу цього довести, але я знаю, що це так.
- Гаразд, хай буде по-вашому. Тепер, будь ласка, залиште мене.
- Дора, у думках влади немає сумнівів, що стіг був підпалений як сигнал німецьким літакам. Вони збираються розслідувати. Як ви думаєте, вони будуть задоволені відповідями, які ви мені дали?
- Чому вони повинні мене щось питати? Єдине проти мене те, що я іноземка. Крім цього, ніхто б і не мріяв підозрювати мене.
- Я думаю, я повинен вам сказати, що поліція знайшла не лише залишки фьюзі. Вони також знайшли останки «Нового державника».
Вона здригнулась тепер, і він вперше побачив страх в її очах.
- Це був лише обгорілий фрагмент, і місцеві жителі не знають що з ним робити. Але вони взнають, що він є в Лондоні. Хто тут, окрім мене, отримує «Нового державника?»
Якусь мить вони втупилися один в одного.
- Кожен може потрапити до котеджу вдень, - промовила Дора. -Кожен може взяти в руки папір, кинутий у ящик для сміття.
Він нічого не відповів, і вони продовжували витріщатися один на одного.
- Що ви збираєтеся робити?- запитала вона нарешті.
- Я не можу змусити себе видати вас. - Він зробив паузу. - Якщо мені будуть задавати питання, мені доведеться говорити правду.
- Ви казали, що кохаєте мене.
Він зашарівся.
- Бог знає, що я кохаю вас. Я кохав вас. Ви ж не кохаєте мене, чи не так? Ви одружилися зі мною, щоб стати британською підданою.
ebooksa