— Але дівчина…
— Роза має її за дочку і це її право. Вона дивна дівчинка, але все якось владнається. Але спершу вона мусить навчитися приборкувати свій шалений характер. Зрозуміло?
— Тітко Софіє, я ж тільки…
— Гарольде, якщо я дізнаюся, що ти торкнувся цієї дівчини, я тебе знищу. А тепер поговорімо про справи. Я перевіряла рахунки, що їх приніс Мотлі. Досить дивна картина, знаєш? Ось, поглянь, що я знайшла.
— Не може бути!
— Може. Натан приховав частину товару, а виторг забрав собі.
— Від тебе ніщо не сховається, еге ж?
— Так, Гарольде. І ти знаєш, що робити. А щодо дівчини…
— Тітко Софіє, я просто хотів…
— Гарольде, вона ще незаймана. І вона тепер член нашої родини, хочемо ми того чи ні, так склалося. Я тобі сказала, ти мене чув. Наступної такої розмови не буде.
— Я гадав, ти терпіти її не можеш!
— Вона — просто вперте й зухвале дівчисько, але в неї є на це причини, Гарольде. І саме з таких завзятих бувають люди, ти це знаєш. Роза — моя небога, донька моєї єдиної сестри Осни. У нас із Хаїмом не було власних дітей, я хотіла, аби Роза приїхала, та вона шалено любить маленьке чудовисько, тому не погоджувалася лишити її там. І я бачу, дівчина любить Розу, бо якби не це… Тому я мушу терпіти її витівки, Гарольде. А ти май на увазі.
— Не хвилюйся так!
—І питання з Натаном маєш владнати до завтра. Час пішов, Гарольде. Чим вона тобі так сподобалась?
— Тим… що не намагається нікого з себе вдавати.
— Як і ти. Це небезпечна риса.
— Це такий стиль, тітко Софіє. Гаразд, мені вже час, чекають справи. Я попрощаюся з нею, о"кей?
— Хай тебе чорти візьмуть, Гарольде!
Я прослизаю до себе в кімнату. Невже він зайде до мене?
— Погана дівчинко! Ти підслуховувала, а це негарно.
ebooksa