Узяв з коробочки тюбик, витиснув на смужку кілька крапель клею і приклеїв її з внутрішнього боку кишені сорочки Вістінґа.
— Клейка стрічка? — запитав той скептичним тоном.
— Нею користуються в НАСА, — заспокоїв Стіллер. — А тепер притисни!
Вістінґ приклав долоню до грудей і притиснув.
— Мартін Гауґен заходив до банку DNB у центрі Тьонсберґа чотири години тому, зняв чималеньку суму, — розповів Стіллер, поки вони чекали, доки схопиться клей.
Вістінґ уявив собі червону цятку, на яку вони дивилися чотири години тому.
— Я дав команду почати фінансове розслідування, — вів далі Стіллер. — Мені відразу ж повідомлять, якщо на його рахунку відбувався якийсь незаконний рух коштів.
— Скільки зняв? — запитав Вістінґ.
— Двадцять п’ять тисяч, — Стіллер дав знак, що вже можна відпустити руку від кишені. — Це максимальна сума, яку можна зняти без попереднього замовлення на зняття коштів.
— Назвав якусь причину?
Стіллер вийняв з коробочки флешку, на зворотній бік якої була наклеєна інша смужка з волохатою поверхнею.
— Коли знімаєш велику суму, у банку завжди вимагають пояснити мету, — відповів Стіллер і перекинув флешку Вістінґові. — Гауґен сказав, що має намір купити авто.
Вістінґ причепив флешку в кишені сорочки.
— Мусиш так дібрати одяг для поїздки в гори, щоб не перечіпляти записувача, — порадив Стіллер.
— А від тертя до одягу не виникнуть завади?
— Мінімальні. Та ми відфільтруємо все зайве.
На порозі виринув Нільс Гаммер, увійшов і зачинив за собою двері.
— Бачиш? — запитав його Стіллер, кивнувши на Вістінґа.
— Кого? — не зрозумів Гаммер.
— Мікрофон…