Ведучий переглянув картки, які тримав у руках.
— З’явилися нові факти? — вів далі ведучий, знову повернувшись до утверджених запитань.
— Тому ми тут і зібралися, — кивнув Стіллер. — Коли виймаєш на денне світло давні справи, завжди вирине щось нове. Ми переконані: є хтось, хто щось знає.
Йому дуже кортіло подивитися просто в камеру, щоб адресувати останнє речення безпосередньо Мартінові Гауґену, який — дуже хотілось на це сподіватися — саме цієї миті сидів з Вістінґом і дивився передачу. Однак вдовольнився тим, що повторив три слова:
— Хтось щось знає… Можливо, важко було зізнатися двадцять шість років тому, проте зараз усе інакше. Час, який минув, полегшує справу.
— У який спосіб?
— Можливо, є люди, які тоді через певні обставини чи особисту залежність обрали мовчання, а от сьогодні перебувають уже в цілком іншій життєвій ситуації.
— Тож фактор часу не варто ігнорувати?
— Звісно, ні, — відповів Стіллер. — І тактичну роботу — теж. Час грає нам на руку. Хоч справа й була добре та ґрунтовно розслідувана тоді, коли все трапилося, тепер ми можемо подивитися на докази свіжим поглядом і поставити інші запитання.
Ведучий поклав одну з карток із запитаннями на сам низ стосика, змінив опору ноги, мовби маркуючи й зміну теми розмови.
— Чи існує шанс, що Надія Кроґ досі жива, як гадаєте?
— Ми допускаємо таку імовірність, — кивнув Стіллер. — Саме тому попросили фахівців намалювати портрет Надії, якою вона могла би бути на вигляд сьогодні.
Вістінґ стояв посеред вітальні перед телевізором і водночас трохи позаду й збоку від Мартіна Гауґена, який мовчки дивився на телеекран.
— Ліне пише про цю справу, — промовив він, відпиваючи ковток кави. — Вона вже давно її вивчає, має вийти ціла серія статей. Перша з’явиться друком завтра, їй не подобається, що TV2 випередив її.
Мартін простягнув руку й вхопився за спинку найближчого до себе стільця, ніби потребував опори.
— І подкаст вийде на радіо, — додав Вістінґ.
Обоє потім стояли мовчки, дивлячись сюжет.
— Пам’ятаєш час, коли це сталося? — запитав Вістінґ за якусь мить.
— Та так, трохи… А ти тоді теж розслідував цю справу? — Мартін обернувся до Вістінґа.
Вільям похитав головою. На екрані далі щось говорив Адріан Стіллер.
ebooksa