— З Тюле говорив?
— Ще ні… Він скоро приїде.
Мортенсен вийняв зі свого портфеля стос паперів.
— А я знайшов дещо інше. Не менш цікаве.
Двері внизу відчинилися. То прийшла Ліне.
— Розмовляла з Трюгве Юнсрюдом? — поцікавився Вістінґ.
— І тобі доброго ранку! — відповіла Ліне.
Мортенсен відірвався від своїх паперів.
— Міністр фінансів?
— Він був у гостях на дачі Клаусена відразу після зникнення Симона Мейєра, — пояснив Вістінґ. — Хотів би знати, чи має що розповісти про той відтинок часу.
Вістінґ знову обернувся до Ліне.
— То ти з ним розмовляла?
— Якби розмовляла, ти б уже знав.
— Але ж домовилася про зустріч?
— Я намагалася йому вчора додзвонитися, проте він не відповідав.
— Спробуй іще!
Ліне всміхнулася з приреченою міною.
— Обов’язково!
Вістінґ прогорнув блокнот назад. Просування в розслідуванні виявилося не таким швидким, як бажалося. Багато часу забирала щоденна рутина, ще й постійно зринало щось нове.
— Треба також поговорити з нареченою Леннарта Клаусена, — сказав він, відшукавши у блокноті її ім’я. — Рита Салвесен, найближча людина до родини Бернгарда Клаусена.
ebooksa