Надвечір у п’ятницю багатокілометрова тягучка заблокувала всі виїзди зі столиці. Адріан Стіллер сидів, виклавши руки на кермо, й думав про Ліне Вістінґ. Йому не до кінця вдавалося з’ясувати її роль у цій справі. Чи батько використав її, послав до нього, щоб детальніше розібратися у «справі Єршьо», чи вона справді полювала на давні й нерозкриті історії. Отже, підказку про Симона Мейєра дав їй батько. У кожному разі, тут були замішані приватні стосунки. Не схоже на Вістінґа…
Стіллер глянув на аркуш на сидінні поруч, який свідчив про дотичність Бернгарда Клаусена до справи. Адріан розумів, чому на наклеєному на аркуш папірці стояло ім’я Арнта Ейканґера. Ейканґер працював у поліційному відділку Оппеґорда, коли зник Симон, а крім того, займав активну політичну позицію у суспільстві. Він був членом управління комуни, а згодом — її головою й заступником голови Робітничої партії у 2003–2007 роках. Старший інспектор Ланде, певно, подумав, що для Ейканґера було б корисно поспілкуватися з Бернгардом Клаусеном.
Арнт Ейканґер мешкав на Мюрволлі, біля самого Єршьо, усього лише за кілька кілометрів від місця, де рибалив Симон Мейєр. Однак поїздка автом у вечірній час «пік» забирала вдвічі більше часу, ніж зазвичай.
Коли відділок в Оппеґорді ліквідували, Ейканґер звільнився з поліції і повністю зосередився на політиці. Перед осінніми виборами він був у своєму фюльку четвертим у списку кандидатів до Стуртинґу від Робітничої партії. Стіллер не попередив про свій приїзд, а Ейканґер, судячи з усього, був дуже заклопотаною людиною. Приїзд без попередження міг виявитися провальним, однак Стіллерові подобалося заставати співрозмовників зненацька, не даючи їм шансу підготуватися.
Він знайшов потрібний будинок, завернув на викладене бруківкою подвір’я. Виходячи з авта, подумав, що поліцейські мали б бути обережними, висловлюючи свої політичні симпатії. Поліція — це одна з гілок виконавчої влади. Нейтральний політичний світогляд викликає більше довіри в населення.
Арнт Ейканґер був удома. Сивий чоловік в окулярах відчинив двері. Стіллер відрекомендувався.
— Вибачте за невчасний візит, але я проїжджав поблизу й подумав, що міг би завернути до вас на хвилинку. Ми знову підняли «справу Єршьо», виловлюємо деякі обірвані кінці.
— Он як, — промовив колишній поліцейський. — Тоді заходьте, прошу!
Господар і гість сіли за кухонним столом.
— Є новини? — поцікавився Ейканґер. — Його знайшли чи як?
Стіллер похитав головою.
— Новин жодних, на жаль. Але з тих часів залишилося кілька запитань без відповідей.
— Розслідуванням керував тоді Ульф Ланде, — наголосив Ейканґер. — Я більше відповідав за оперативну роботу, організовував пошукову акцію. Ульф досі працює в поліції, у поліційній управі в Ші.
Стіллер вийняв з теки анонімку, у якій згадувалося ім’я Клаусена.
— Я вже з ним розмовляв. Але Ланде не має усіх відповідей. Не знає, чи давали хід цій записці.
Стіллер підсунув аркуш по столу. Ейканґер поправив на носі окуляри. Кілька разів перечитав коротенький текст, відчепив папірець зі своїм іменем і приклеїв знову.
— Анонімку перевіряли, — нарешті сказав він.
— Як?
— Я розмовляв з Бернгардом Клаусеном.
— Ви його знали?
ebooksa