— Щось довідалися? — запитав він натомість.
— Знаємо, звідки взялися гроші, — відповів Вістінґ. — Свого часу зможете прочитати про це в газетах, — додав він і поклав слухавку.
Вістінґ узяв з кухонної шухляди виделку й виловив з каструльки три сосиски, виклав на тарілку й з’їв з гірчицею.
Коли прийшов батько, Ліне відрізала шматок лазаньї, поставила грітися у мікрохвильовку.
— Спить? — запитав Вістінґ, киваючи на кімнату Амалії.
— Заснула моментально, — усміхнулася Ліне. — Ти розмовляв з кимось про рукопис Бернгарда Клаусена?
Вістінґ висунув з-під столу стілець, повісив куртку на спинку.
— Матиму його завтра, — відповів він, сідаючи.
Дзеленькнула мікрохвильовка. Ліне вийняла тарілку, доклала салат і поставила перед батьком.
— Я мала сьогодні цікаву зустріч, — сказала вона й розповіла про Генрієтте Коппанґ. — Кілька років тому Генрієтте проводила журналістське розслідування зникнення Симона Мейєра. Розслідування зазнало провалу, але вона припускає, що Симон міг втекти до Іспанії.
— На чому грунтується гіпотеза? — запитав Вістінґ, беручись до їжі.
Ліне поставила чайник.
— Фактично, на свідченнях двох людей, котрі його нібито там бачили. Але Генрієтте вважає, що він міг натрапити на сховок грошей, можливо, від продажу наркотиків, узяв їх і накивав п’ятами.
— Дуже ймовірно…
Ліне не хотілося розповідати решту. Знала: батькові не сподобається, що вона розказала Генрієтте про зв’язок між зникненням Симона Мейєра й пограбуванням.
— Мені теж так здалося. Я звернула її увагу на те, що гроші на Ґардермуені вкрали того ж дня, що й зник Симон.
Батько рвучко відклав виделку.
— Але ж це відкрита інформація! — виправдовувалася Ліне.
— Ти знала ту Генрієтте раніше? — запитав Вістінґ.
— Ні.
ebooksa