Потайна кімната

Вістінґ знову взявся за виделку.

— Аудюн Тюле сьогодні перевіряв. У кожній конкретній валюті є кілька тисяч крон різниці. Але виною може бути неточний перерахунок, або ж грабіжники потягнули трохи для себе, перш ніж заховати здобич.

Донька з батьком замовкли.

— Адріан Стіллер сьогодні телефонував, — озвався за якийсь час Вістінґ.

— Що хотів?

— Натрапив на анонімне свідчення, у якому згадувалося ім’я Бернгарда Клаусена.

— І що ти йому сказав?

— Поки що він бив навмання, та коли, врешті, поцілить, я не зможу послати його під три чорти.

— То він увійде до твоєї слідчої групи?

— Нам потрібний повний доступ до архівних матеріалів справи.

Ліне зітхнула. Такого повороту можна було сподіватися, але їй це не подобалося.

— Він здогадається, у чому полягає моя роль і чим я займаюся.

— Гадаю, Стіллер уже здогадується. Але ж ти не скоїла нічого поганого. До того ж, я впевнений, що він поставиться до твоєї роботи з розумінням.

Ліне змушена була погодитися з батьком. Адріан Стіллер уже раз вдався до підступу за її спиною, тоді, коли вона востаннє мала з ним справу. Для нього розслідування було стратегічною грою, у якій він налаштовував учасників одне проти одного; грою, у якій він ретельно ховав карти й, бувало, шахрував.

Приглушений високочастотний звук долинув знадвору. Ліне підійшла до вікна з горням чаю у руках, але не зуміла локалізувати звук.

— Ми сьогодні отримали результат аналізу ДНК, є один збіг, — промовив Вістінґ.

Ліне обернулася до нього.

— Автор анонімки на Клаусена — той самий чоловік, що використав презерватив біля озера Єршьо.

— І ти кажеш це щойно тепер? — докірливо сказала Ліне. — Це ж підтверджує свідчення. Анонім був там!

Обоє почули теленькання смс-ки. Ліне глянула на свій телефон.