— Тут слід усе облаштувати на високому рівні, — завважив Мортенсен.
— Це я беру на себе, — пообіцяв Вістінґ.
Операція заповідалася непроста, але з великим шансом на успіх.
Вони саме обговорювали деталі, коли прийшла Ліне з Амалією. Вістінґ у головних рисах переказав їй задум Стіллера.
— Генрієтте має інформатора в злочинному середовищі, — повідомила Ліне й розповіла, що, зі слів джерела, здобич украв чоловік, який потім розбився на мотоциклі.
— Леннарт Клаусен, — не сумнівався Вістінґ.
— Дуже правдоподібно, — кивнув Стіллер.
— Знаєш ім’я інформатора? — запитав Тюле.
— Ні… Генрієтте написала серію портретних інтерв’ю кримінальних злочинців, коли ще працювала для «Голіафа», — пояснила Ліне. — Очевидно, один із них. Завтра збираюся в Осло на розмову з Кімом Вернером Полленом, однокласником Симона Мейєра, який працював тоді в аеропорті Ґардермуен. При тій нагоді хотіла зайти в Національну бібліотеку й почитати її інтерв’ю. Маю там одну знайому, яка знайде їх для мене. Може, трапляться цікаві імена.
Амалія не могла знайти собі місця, весь час шарпала маму.
— Треба йти додому, — скрушно зітхнула Ліне, беручи малу на руки.
Вістінґ провів їх за двері.
— Скільки коштує сигналізація від злодіїв? — запитала Ліне, садовлячи Амалію на дитяче велосипедне кріселко.
— Ще не прислали рахунку, — відповів Вістінґ.
— Мені потрібна сигналізація… Будинок старий, легко залізти через вікно.
— Зателефоную Ульве, глянемо на його пропозиції, — сказав Вістінґ.
— Справді? — зраділа Ліне.
Вістінґ кивнув. Стояв і дивився їй услід, як вона веде велосипед до свого будинку нижче вулицею.
46
Повітря в будинку було душне й сперте. Ліне замкнула за собою двері на ключ, але відчинила навстіж двері з вітальні на веранду й вікно в кімнаті Амалії. Потім подалася на кухню, щоб намазати пару канапок для доньки.
ebooksa