Генрієтте погодилася з нею. Вони сиділи й обговорювали можливі зв’язки між пограбуванням та Симоном Мейєром.
— Хіба що Симон і мотоцикліст були спільниками й удвох украли гроші, — промовила Генрієтте. — Може, поділилися. Симон зі своєю часткою подався до Іспанії, а мотоцикліст загинув.
Останніми днями Ліне відчайдушно намагалася віднайти зв’язок між Симоном Мейєром та Леннартом Клаусеном. Як на неї, поєднувати їх могло лише сусідство — у дитинстві вони мешкали на одній вулиці.
— Ти все ще віриш, що він в Іспанії? — Ліне заховала ноутбук у наплічник.
— Я точно вірю у те, що ми отримаємо всі відповіді на запитання, щойно його знайдемо, — сказала Генрієтте. — Або награбовані гроші, — додала вона з усмішкою.
Ліне теж усміхнулася, розуміючи, що не може розповісти те, що знає. Важко буде писати статтю чи продукувати якийсь інший матеріал разом з Генрієтте, коли вона збагне, що Ліне знала й замовчувала ключову інформацію.
Генрієтте придивлялася до її виразу обличчя.
— Про що ти думаєш? Маєш припущення, куди поділися гроші? Ти чогось мені не розповіла?
Ліне вдала, ніби цілковито зосереджена на Амалії.
— Думаю про керівника відділу новин у «ВҐ», — засміялася вона. — Він не хоче брати цю справу. У кожному разі, наперед.
Генрієтте теж засміялася.
— І тяжко пошкодує про це! — запевнила вона.
45
Мортенсен розвернув ноутбук монітором до колег.
— Я думаю, що це кров, — сказав він, показуючи фото металевого краю помпи, темнішого в одному місці. — Реагує на люмінол. Я підготував пробу для аналізу.
Далі він показав фото більшої частини приміщення станції. Місце, де Мортенсен наче знайшов сліди крові, він позначив стрілкою. Ще одна стрілка вказувала на підлогу.
— Звідси я теж узяв відповідну пробу. Якщо і це кров, то ситуація може трохи прояснитися.
Вістінґ намагався витлумачити побачене.
— Падаючи, він вдарився головою об гострий металевий кант.
Мортенсен кивнув.
ebooksa