Потайна кімната

— Можливо, нещасний випадок або сварка, — додав він. — Бійка, штовханина.

— Зі смертельним кінцем, — завважив Стіллер.

— Цілком імовірно, — погодився Мортенсен. — Але це може бути й не кров або ж кров, яка не має стосунку до нашої справи.

— Знайшов щось іще? — запитав Вістінґ.

Мортенсен виклав фото з висячим замком, у якому стирчав ключ. Замок знайшли в глибині кімнати, під люком.

— Можливо, на ньому залишилися відбитки пальців. Хай лабораторія Кріпоса гляне на нього.

Вістінґ був радий, що не чіпав його, коли нишпорив на станції.

— Ліне знайшла дещо цікаве, стосується насосної станції, — сказав він і розповів про батька Яна Ґюдіма, який мав оригінальний ключ. — Тоді він був начальником служби водопостачання та каналізації.

— Мабуть, багато років використовували станцію як наркотичне депо, — озвався Аудюн Тюле.

Стіллер з ним погодився.

— Але цього надто мало для підозри, — сказав він.

— Хтось перевіряв алібі Яна на день пограбування? — поцікавився Вістінґ.

— Лише відстежили телефонні дзвінки. Він був удома, — відповів Тюле.

— Удома — це де? Де він тоді мешкав? — уточнив Мортенсен.

— У Колботні.

— Як гадаєш, він щось скаже, якщо викликати його на допит?

— Навряд… Ніколи не співпрацював з поліцією і ніколи ні в чому не зізнавався.

Вістінґ глянув на дошку з фотографіями потенційних грабіжників.

— Ми вважаємо, що саме Ян Ґюдім був за кермом автомобіля з награбованими грошима? — запитав він.

— Без сумніву, — кивнув Тюле. — Він займався мотоспортом і був дуже вправним водієм.