Ґюдім мовчав.
Стіллер натиснув дзвінок, повідомив, що допит закінчено. Потім підійшов до столу й поклав свою візитівку.
— Ви знаєте, для чого це. З першим, хто заговорить, ми підемо на угоду.
Відчинилися двері, до кімнати увійшов вартовий. Стіллер з Тюле ще якусь мить вичікували, а тоді вийшли вслід за вартовим. Ян Ґюдім залишився у кімнаті сам.
Вістінґ обернувся до дверей. Стіллер і Тюле відразу підійшли до одностороннього дзеркала.
— Має про що подумати, — мовив Тюле.
Ґюдім сидів, закинувши назад голову і втупившись у стелю. Потім поволі нагнувся вперед, потягнувся рукою, загорнув до себе візитівку Стіллера. Подивився на неї, покрутив туди й сюди, перш ніж сховати до кишені.
Слідчі почекали, доки Ґюдіма вивели з кімнати для допитів. Потім їх провели до виходу.
Отримавши на прохідній телефони, Вістінґ відразу перевірив свій. Два пропущені дзвінки, проте нічого термінового. Один з вартових вів їх через коридорні шлюзи, на останньому шлюзі в його рації затріскотіло.
Вартовий глянув на Вістінґа.
Той кивнув.
Справа зрушилася…
48
Ліне припаркувала авто на стоянці автозаправної станції, перебрала в голові всі відомі їй факти про Кіма Вернера Поллена. Він вчився в одному класі з Симоном Мейєром і в початковій, і в старшій школі. Після ремісничого коледжу працював на різних роботах, поміж іншого, вантажив багаж у Ґардермуені. Тепер мав власну автозаправку.
Одна колонка була відгороджена й не працювала. Майстер саме демонтував її. Скидалося на те, що загорілося сміття у смітнику.
Ліне почекала, доки в крамничці автозаправки поменшало клієнтів, увімкнула диктофон, поклала його в торбинку й вийшла з авта. Телефона Кіма Вернера Поллена вона не знайшла, але зателефонувала на номер бензозаправки. Відповів один з працівників, повідомив, що директор буде сьогодні в конторі.
Дівчина з довгим волоссям за барною лядою перевертала на грилі ковбаски.
ebooksa