Потайна кімната

— Ґюдім сидить у відділенні С, можемо туди пройти.

Вістінґ кивнув.

Вони вийшли з адміністративного корпусу, Калман провів їх через маленький гайок до будівлі вглибині тюремної території.

Головні функції в’язниці було розділено між окремими будівельними комплексами для того, як пояснив Калман, щоб в’язні могли пересуватися у просторі: від своїх камер до робочих місць чи територій розваг.

— Він може нас зараз бачити? — запитав Тюле.

Директор похитав головою.

— Камерний блок з тильного боку корпусу.

Перед ними відмикали й замикали численні двері, вони проходили сірими коридорами з підлогою, вистеленою лінолеумом, що рипів під ногами. З іншого відділення було чутно гупання по металу й бетону. До них долинув випадковий зойк, приглушений замкненими дверима й лабіринтами коридорів.

Директор в’язниці зупинився перед кабінкою, показав на бездротовий телефон на тримачі.

— В’язні можуть телефонувати звідси або брати телефон до себе в камеру.

— А якщо треба прослухати розмову? — запитав Стіллер. — Як це відбувається?

— З паралельного апарата у вахтерці. Розмова вмикається звідти.

Директор показав кивком на сусідню кімнатку зі скляними стінами. Черговий сидів перед комп’ютером. Телефон стояв на столі.

Троє слідчих перезирнулися.

— Не годиться, — промовив Тюле.

— Чи можна сидіти й прослуховувати в якомусь іншому місці? — запитав Вістінґ.

Директор похитав головою.

— Ґюдім, за розкладом, має дозвіл на дзвінок завтра ввечері, — повідомив він.

— А якщо виникне якась нагальна ситуація, йому дозволять зателефонувати поза чергою?

Калман усміхнувся.