Потайна кімната

Ліне завела двигун і рушила в напрямку Осло. Доки їхала, прослухала весь запис розмови аж двічі й остаточно впевнилася, що Кім Вернер Поллен підготувався до розмови, ніби хтось попередив його про її візит. Може, навіть попередив з погрозами, і він так нервував, аж порізався, голячись.

Ліне подумала, що могла б зателефонувати батькові, але, можливо, вона переоцінювала реакцію Поллена. Кілька днів вона зустрічалася з різними причетними людьми, однак вирахувати, хто ж міг би застерегти директора заправки, не могла. Може, у нього Просто був важкий день. Він порізався, ще й ледь пожежі не трапилося. Достатньо приводів зіпсувати собі настрій. Та й її батько мав чим сушити собі голову саме зараз.

49

Відразу за мостом через Ґломму Вістінґ звернув з шосе Е6 на автозаправку. Поки він заправляв авто, Стіллер зателефонував колегам у Кріпос, попросив увімкнути розмову між Яном Ґюдімом та його адвокатом. Потім підключив свій мобільний до гарнітури «вільні руки», щоб усі троє могли слухати.

— Гарнес.

— Ґюдім.

— Давно не давався чути.

— Мусиш прийти до мене.

— Зможу в четвер.

— Сідай в авто і їдь! Негайно!

Стало тихо.

— Це буде важко влаштувати, — нарешті озвався адвокат.

Чутно було дихання Ґюдіма. Адвокат кахикнув.

— Два слова, про що йдеться?

— Сьогодні в мене були два слідчі. Один із них — з ДН-групи Кріпоса.

— Давні й нерозкриті справи, — вмить насторожився адвокат.

— Другий — керівник слідчої групи, яка розслідувала пограбування у Ґардермуені у 2003 році.

На лінії знову запала тиша.

— Мали з собою якісь документи?

— Фото й звіти аналізів ДНК, але жодних паперів про початок кримінального провадження, якщо ти це маєш на увазі.