Зиркаючи крадькома на вхідні двері, він чув, як із другого кінця вітальні долинає голос його вісімнадцятирічної доньки Марі-Анни. Він відійшов від гурту, де стояла дружина, і подався туди, де всім орудувала його донька. Один гість сидів у кріслі, решта стояла, Марі-Анна сиділа на підлозі. Франц був певен, що Марі-Клод, на тому боці вітальні, теж умоститься на килимі. За тої пори сидіти долі означало показати гостям, що все тут природно, невимушено, прогресивно, по-товариському і цілком у паризькому дусі. Марі-Клод із такою пристрастю сідала долі, де треба й не треба, що Франц часом думав собі, чи не побачить якось, що вона сидить на підлозі крамнички, куди ходить купувати цигарки.
— Алане, над чим ви зараз працюєте? — запитала Марі-Анна в чоловіка, біля ніг якого сиділа.
Той Алан був наївний і чесний хлопчина, тож почав геть чисто все викладати доньці власниці галереї. Заходився пояснювати їй свою нову манеру письма, у якій поєднувалося мистецтво світлини і роботи олійними фарбами. Щойно він промовив кілька фраз, як Марі-Анна засвистіла. Художник говорив помалу, цілком зосередившись на тому, про що казав; свисту він не почув.
— Ти чого свистиш, га? — прошепотів Франц.
— Бо не люблю, коли балакають про політику, — зверхньо відказала донька.
І справді, два чоловіки у тому гурті розмовляли про майбутні вибори у Франції. Марі-Анна, що вважала за свій обов’язок орудувати балачками, попросила тих добродіїв прийти наступного тижня у Великий театр і послухати оперу Россіні, яку виконує італійська оперна трупа. Алан тим часом уперто намагався знайти якомога точніші формулювання, щоб пояснити свою нову мистецьку манеру, і Францові стало соромно за доньку. Щоб змусити її замовкнути, він сказав, що завжди вмирає від нудьги, слухаючи оперу.
— Ти нічого не тямиш, — сказала Марі-Анна, намагаючись, так само сидячи долі, поплескати батька по череву, — головний виконавець так гарно співає! Диво дивне, як гарно! Я двічі його слухала і відтоді в нестямі від захвату!
Франц подумав собі, що його донька — достеменна копія своєї матері. Чому не пішла вона у нього? Але на нього вона нітрохи не схожа, та й край. Уже не раз він чув, як Марі-Клод казала, що була закохана то в того, то в того художника, а то в співака, чи письменника, чи політика, а якось навіть у спортсмена-велосипедиста. Звісно, це була тільки балаканина під час вечер і коктейлів, та деколи він згадував, що років зо двадцять тому вона казала те саме і про нього, погрожуючи при цьому вкоротити собі віку.
Цієї миті ввійшла Сабіна. Марі-Клод угледіла її й пішла назустріч. Донька й далі торочила про Россіні, та Франц слухав тільки розмову двох жінок. Марі-Клод узяла двома пальцями керамічну підвіску, що висіла в Сабіни на шиї, і голосно заявила:
— Що це в тебе таке? Яка огидна прикраса!
Франца зачарувала та фраза. Дружина вимовила її не агресивним тоном, навпаки, з гучним сміхом, який свідчив про те, що підвіска, хоч вона їй і не припала до вподоби, все ж таки нічого не міняє у приязному ставленні Марі-Клод до художниці, проте ця фраза прозвучала не тим тоном, з яким вона зверталася до інших гостей.
— Це я сама зробила, — сказала Сабіна.
— Ні, це таки справжнісінький жах! — голосно повторила Марі-Клод. — Не треба таке носити!
Франц знав, що його дружині було геть байдуже, красива чи ні та підвіска. Некрасиве було те, що вона хотіла вважати некрасивим, а красиве — те, що їй хотілося таким вважати. Прикраси її друзів були красиві за визначенням. Якби вони їй і не подобалися, вона би старанно приховувала це, адже лестощі давно вже стали другою її натурою.
То чому вона вирішила оголосити некрасивою ту прикрасу, яку Сабіна зробила власноруч?
Раптом Франц усе зрозумів: Марі-Клод заявила, що Сабінина прикраса погана, тому що могла дозволити собі це.
Якщо точніше, то Марі-Клод оголосила ту прикрасу некрасивою, щоби показати, що вона може собі дозволити сказати таке Сабіні. Сабінина торішня виставка не мала великого успіху, тож Марі-Клод не домагалася Сабіниної приязні. Навпаки, Сабіна мала всі підстави домагатися приязні Марі-Клод. Проте з її поведінки цього не видно було.
Авжеж, Франц пречудово розумів: Марі-Клод скористалася нагодою показати Сабіні (та й іншим гостям), яка розстановка сил склалася поміж ними двома.
7