З
Ще дитиною я гортав Старий Заповіт у переказі для дітей, з ілюстраціями Густава Доре, й бачив там Бога, що сидів на хмарі. То був уже старий чоловік, з очима, носом, довгою бородою, і я думав собі, що як у нього є рот, то він мусить їсти. А якщо він їсть, то повинен мати і тельбухи. Але ця думка відразу ж перелякала мене, адже, хоч я і був із родини атеїстів, все ж таки відчував, що це блюзнірство — думати, ніби в Бога є тельбухи.
Не маючи ніякої богословської підготовки, ще в дитячому віці, я самостійно збагнув, що Бог несумісний із лайном, а отже, засаднича теза християнської антропології про те, що людина створена за образом Божим, досить хистка. Одне з двох: або ж людина створена за образом Божим і його подобою, і тоді в Бога є тельбухи, або ж у Бога нема тельбухів і людина не схожа на нього.
Давні гностики переймалися цим так само, як і я у п’ять років. Щоб розв’язати цю кляту проблему, великий майстер гностики Валентин у II столітті казав, що Ісус «їв, пив, але не випорожнявся».
Лайно — ще гостріша богословська проблема, ніж зло. Бог дав людині волю, і можна припустити, що він не відповідає за злочини проти людяності. Та відповідальність за лайно лежить цілком на тому, хто створив людину.
4
Святий Ієронім у IV столітті категорично заперечував думку про те, що Адам із Свою злягалися в раю. Славетний богослов IX століття Іоанн Скот Еріуґена, навпаки, припускав таке. Та, на його думку, Адам міг піднімати свій член майже так, як ото піднімають руку чи ногу, тобто коли хотів і як хотів. Не вбачаймо за цією думкою вічної мрії чоловіка, якого лякає безсилля. Ідея Скота Еріуґени має інше значення. Якщо чоловічий член може вставати з простого вольового веління, з цього випливає, що можна обійтися без збудження. Фалос устає не тому що він збуджений, а тому що йому звеліли. Цей великий богослов вважав, що з раєм несумісні не коїтус і втіха, а саме збудження. Зазначмо для себе: в раю існувала втіха, але збудження не існувало.
У розмислах Скота Еріуґени можна знайти ключ до богословського виправдання (чи радше теодицеї) лайна. Поки людині дозволялося залишатися в раю, вона (так само, як Ісус, згідно з теорією Валентина) або ж не випорожнялася, або, що більш правдоподібно, не розглядала те лайно як щось нечисте. Вигнавши людину з раю, Бог відкрив їй, що природа людська мерзенна, а також дав їй відчуття огиди. Людина почала приховувати те, що викликало в неї сором, та коли вона зняла те укривало, її засліпило потужне сяєво. Отож відкривши мерзенне, вона відкрила і збудження. Без лайна (у прямому і переносному значенні цього слова) статева любов не була б такою, якою вона знайома нам: із шаленим калатанням серця і засліпленням усіх чуттів.
У третій частині цього роману я вже писав, як напівгола Сабіна стоїть у котелку поруч із вбраним Томашем. Але була одна подробиця, яку я приховав. Поки вона розглядала себе у дзеркало і збуджувалася від комічності тієї ситуації, зненацька їй спало на думку, що Томаш посадить її на унітаз, отаку, як вона зараз є, у котелку, і вона випорожнятиметься у його присутності. Серце її страшенно закалатало, і вона повалила Томаша на килим; а ще за мить уже вищала з утіхи.
5
Суперечки поміж тими, хто каже, що світ створив Бог, і тими, хто вважає, що вони з’явилися самі, стосуються того, що виходить за межі нашого розуміння і досвіду. Значно реальніша різниця поміж тими, хто сумнівається у бутті як такому, що було дане людині (немає значення, як і ким), і тими, хто беззастережно його приймає.
За всіма цими європейськими віруваннями, хоч релігійними, хоч політичними, стоїть перша глава Буття, з якої випливає, що світ створений таким, який він і є, що буття — це добре, а отже, потрібно розмножуватися. Назвімо це основне вірування
Ще донедавна слово «лайно» заступали крапочки, проте робили це не з моральних міркувань. Не слід казати, що лайно аморальне! Незгода з лайном має метафізичний характер. Дефекація є щоденний доказ неприйнятності Творця. Одне з двох: або лайно прийнятне (і тоді нема чого зачинятися у вбиральні!), або ж нас із вами створили у спосіб, який неможливо прийняти.
Звідси випливає, що
Це німецьке слово виникло в середині сентиментального XIX століття й відтоді поширилося у всіх мовах. Проте часте використання знівечило його первісний метафізичний зміст: кіч за своєю суттю є цілковите заперечення лайна; як у буквальному сенсі, так і в переносному: кіч вилучає зі свого поля зору все, що за своєю суттю неприйнятне в людському існуванні.
6
Перший внутрішній Сабінин бунт проти комунізму мав не етнічну, а естетичну конотацію. Огиду викликала в неї не стільки мерзенність комуністичного світу (замки, які перетворили на хліви), як ота машкара краси, яку надівав на себе той світ, інакше кажучи, комуністичний кіч. Моделлю того кічу було свято, що називалося Перше травня.
Вона бачила процесії з нагоди Першого травня, коли люди ще були повні ентузіазму або ж намагалися вдавати таких. Жінки були вбрані у червоні, білі або блакитні блузки, і з балконів та вікон видно було, як вони утворюють різні фігури: п’ятикутні зірки, серця, літери. Поміж різними частинами колони рухалися невеличкі оркестри, які надавали ритму ході. Коли процесія наближалася до трибуни, навіть найпохмуріші обличчя осявали усмішки, наче ті люди хотіли довести, що вони радіють, як і належить, чи радше, що вони
7
Років за десять по тому (Сабіна вже перебралася натоді до Америки) приятель її друзів, один американський сенатор, віз її у своєму величезному автомобілі. На задньому сидінні тулилося четверо його дітей. Сенатор зупинився, діти вилізли з автомобіля і помчали великим моріжком до стадіону, де була штучна ковзанка. Сенатор сидів за кермом і мрійливо дивився услід маленьким постатям; потім обернувся до Сабіни і сказав: